Щодо введених санкцій.
Як член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, хочу прокоментувати:
1. Санкції запроваджує РНБО. Це не правоохоронний орган, він не займається боротьбою зі злочинністю, і санкції не є покаранням за злочин. РНБО займається запобіганням загрозам національній безпеці, і санкції є діями держави з метою усунення загроз національній безпеці. Застосування санкцій не має нічого спільного із кримінальним процесом. Санкції можуть застосовуватися незалежно від того, чи має місце кримінальний злочин.
РНБО ідентифікує загрози національній безпеці та реагує на них. Це, так би мовити, їхня пряма робота. У даному випадку (до слова, практично в умовах війни з Росією) РНБО вбачає загрозу національній безпеці в діяльності осіб, проти яких введено санкції. Можна дискутувати щодо обґрунтованості/співмірності санкцій, але це не означає, що Радбез діяв неправомірно. Чому саме Радбез побачив загрозу національній безпеці в діяльності власників каналів – це питання до СБУ (які булі суб'єктами подання), РНБО і власників каналів (бо ми можемо не володіти всією повнотою інформації).
Отже, санкції – це не покарання за злочин (який іще треба встановити та довести). Санкції – це спосіб реагування на загрозу національній безпеці (у даному випадку в умовах фактично війни).
2. Санкції не стосуються контенту телеканалів і не спрямовані проти осіб, які залучені до виробництва медіаконтенту. Санкції стосуються активів і направлені проти власників каналів. До речі, медіаконтент телеканалу значною мірою створюється гостями програм, які не мають жодного відношення до телеканалів. Журналісти, ведучі або гості програм можуть висловлювати ті ж політичні погляди в інших медіа. Тобто санкції не стосуються безпосередньо контенту каналів. Тим паче контент каналів, які потрапили під санкції, не був абсолютно ексклюзивним, подібний контент є і в інших медіа.
3. Але санкції – це не репресії. Держава зараз має діяти так, щоб ніхто не зміг використати ситуацію для створення атмосфери політичних переслідувань.
Джерело: Ірина Верещук / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора