Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
Бої за Жолобок: 93-тя бригада займає нові рубежі на Слов'яносербському виступі.
Спалах бойових дій 6 червня в районі села Жолобка Луганської області спричинив вибух панічних повідомлень у російській пропаганді про наступ ЗСУ. Що відбулося насправді?
Район Бахмутської траси, дороги Р-66 із Луганська, із часів перших Мінських угод у вересні 2014-го став ареною запеклих боїв. Українські війська контролюють виступ, який із півночі підпирається річкою Сіверський Донець, а з півдня – трасою Р-66, південніше від якої розташовані Первомайськ та агломерація населених пунктів навколо нього.
Цю територію повинні були за умовами перемир'я контролювати українські війська. Проте російське командування неодноразово завдавало ударів, щоб зрізати виступ, зайняти Кримське селище і вийти на цій ділянці до Сіверського Дінця. Під час боїв у жовтні 2014-го і в січні–лютому 2015-го противник порушив Мінські угоди і захопив частину цього району.
Ключем до контролю ситуації є висота 175,9, яка розташована західніше від Слов'яносербська. Заяви роспропаганди про атаку ЗСУ на цю висоту – відвертий фейк. Річ у тому, що атакувати цю висоту немає потреби – наша армія її не здавала. У січні 2015-го противник робив численні атаки на висоту 175,9, тут 20 січня було убито командира 2-го танкового батальйону "ЛНР" Валерія Липицького. Але вояки 24-ї механізованої бригади тоді відбили всі атаки.
Починаючи з вересня 2016-го, підрозділи 93-ї механізованої бригади здійснюють поступове зайняття "сірої зони", покнутої нашими підрозділами у 2014-му. За цей час усю "сіру зону" вже повернули під наш контроль, на деяких ділянках просування становить до трьох кілометрів.
1–6 червня 2017-го штурмові групи 1-го та 2-го батальйонів 93-ї бригади зайняли район висоти 150,3 і північну околицю села Жолобка.
Противник зазнав серйозних втрат, і перешкодити просуванню не зміг. Тут на фронті за 20 кілометрів оборонявся 14-й батальйон територіальної оборони "ЛНР" бойовою чисельністю, за словами самих бойовиків, приблизно 100 осіб. Тобто їхня оборона має умовний характер – тонкий ланцюжок вогневих точок. Стійкості оборони противника надають, по-перше, артилерія і засоби вогневої підтримки 4-ї бригади найманців, яких викликають для вогневої підтримки, а по-друге, мобільні резерви – танки й піхота, які перебувають дуже близько біля передової і швидко перекидаються на загрозливі напрямки з довколишніх населених пунктів.
Завдяки ретельній підготовці, ця схема оборони противника не спрацювала. Артилерія противника і резерви вступили в бій уже після закріплення українських бойових груп на нових рубежах, зірвати дії 93-ї бригади, вибити наших бійців із зайнятих рубежів противнику не вдалося.
Судячи з усього, супротивник просто не відразу знайшов вихід українських підрозділів впритул до Бахмутської траси. Паніка у ворога і запеклі перестрілки почалися тільки 6 червня. "Укри вирізали блок-пост народної міліції!" (наших піхотинців супротивник уважає крутим спецназом).
За кількістю залучених сил у складі невеликих ударних груп ці бої залишаються боями місцевого значення. Жодних "вуличних боїв" у селі Жолобку не відбувається, беручи до уваги крихітні розміри самого села. Перестрілки 1–7 числа були.
Противник 7 червня ввів зараз у бій на передову підрозділ 4-ї мотострілецької бригади "ЛНР", з танками і артилерією, але відновити ситцацію не зумів. Незважаючи на обстріл артилерії, усі зайняті українцями позиції залишаються під нашим контролем.
Станом на 8 червня перестрілки припинилися, ситуація заспокоїлася. Інформація про нібито п'ятьох загиблих українських воїнів під час боїв 7 червня виявилася помилковою – цю недостовірну інформацію в українському інтернеті розігнав сайт "Страна".
Очевидно, хвиля фейкових повідомлень про "наступ ЗСУ" було піднято, щоб прикрити застосування артилерії і танків із боку супротивника і виправдати дії супротивника в очах ОБСЄ.
У 93-й бригаді 7 червня загинув смертю хоробрих один військовослужбовець. Противник визнав ліквідацію мінімум 7 найманців "ЛНР".
Ініціатива в бойових діях у цьому районі залишається за українськими воїнами. Порушення Мінських угод у цьому районі здійснюють тільки російські найманці, які продовжують займати позиції, відведені під український контроль згідно з Мінськими угодами.
Бійці 93-ї механізованої бригади не здають ні п'яді і, незважаючи на величезний ризик і втрати, використовують будь-яку можливість, щоб іти вперед і повертати українську землю. Уклін і повага за ще один успіх. Ці відвойовані 93 кілометри – надбання кожного з нас.