-1 Київ
Прогнозів багато. Хтось віщує світу нову якість після епідемії. У списку обіцяного – нова глобальність і нова ізоляція, посилення держконтролю і зростання цифровізації. Хтось, навпаки, вважає, що зміни будуть точковими і питання лише в термінах відкату до допандемічного статус-кво.
Але будь-який загальний прогноз грішить уже тим, що він "загальний". Цілком можливо, що кожна країна проходитиме через свою низку трансформацій. Спираючись на політичну традицію, соціальний договір і структуру економіки.
Для України звично вдивлятися в російське майбутнє. Агресія й окупація не залишили Києву іншого вибору, а тому за цінами на нафту і газ тут часом стежать не менш пильно, ніж у Москві.
Криза руйнує бюджетні плани Кремля. За різними оцінками зниження світового попиту на нафту в найближчі місяці може перевищити 20%. При цьому в межах угоди з ОПЕК Москва зобов'язалася скоротити нафтовидобуток на понад 10%. Проблема ще й у тому, що в Росії мало нафтосховищ – їй доведеться консервувати свердловини. Що, у свою чергу, призведе або до їх втрати, або до досить відчутних витрат на розконсервацію в майбутньому.
Споживання газу в Європі теж падає: зниження становить від 54% на півночі Італії до 15% на заході Німеччини. 1 тис. м³ коштує на континенті приблизно $80, у той час як Росія продає газ своїм власним регіонам по $65. При цьому "Газпром" верстав свій річний бюджет, розраховуючи на ціну $200.
Російський рубль дешевшає і поки рано говорити про закінчення цього процесу. Якщо нафта марки Urals коштуватиме приблизно $30, то російському Центробанку для підтримки курсу доведеться щодня продавати до $150 млн. Фонд національного добробуту Росії встиг накопичити $123 млрд – і при подібній динаміці його може вистачити для балансування нафтових цін на два-три роки. Але що буде далі?
Собівартість видобутку російської нафти – $20 (у Саудівській Аравії – $9). При цьому частка нафти у ВВП Росії – 15%. Так, Кремль устиг зібрати $560 млрд золотовалютних резервів, але вся архітектура прогнозів поки не виглядає для Росії оптимістично. Зовнішні запозичення обмежені через санкції. За прогнозами голови Рахункової палати РФ Олексія Кудріна, безробіття в Росії може зрости втричі – з 2,5 млн до 8 млн осіб.
Уже зараз зрозуміло, що Росія – слідом за іншими країнами – входить в економічне піке. Ситуація ускладнюється тим, що частка нафтогазових доходів у структурі російського бюджету сягає майже 40%.
При цьому попит на вуглеводні продовжує падати, а їхня ціна – знижуватися. Ті самі нафтодолари, з яких починалася кар'єра Володимира Путіна, тепер вичерпуються. І в цей момент ми потрапляємо в найбільш невдячну стадію – стадію прогнозів.
Спроби уявити світ після коронавірусу грішать своєю універсальністю. Їхні автори говорять про наслідки, які торкнуться всіх. Але в тому й особливість, що у кожної країни постепідемічне похмілля може бути різним.
[Блогер] Михайло Пожарський писав про те, що свого часу ефект від бубонної чуми відрізнявся в різних регіонах Європи. У XIV столітті ця хвороба забрала чверть населення континенту – і найбільше втрат було серед селян. Економіка середньовіччя трималася на праці кріпосних, а тому зростання попиту на працю призвело до того, що селяни стали вимагати собі права та підвищення оплати.
В Англії король спершу вирішив їм відмовити. Був виданий статут, у якому фіксувався "старий" рівень оплати праці та заборонявся самовільний перехід від феодала до феодала. Відповіддю стали селянські повстання. Найбільше з яких – під керівництвом Вота Тайлера – хоч і було придушене, але привело в результаті до послаблень. У Східній Європі все було інакше. Там місцева знать накладала на селян усе нові повинності, унаслідок чого вони виявилися в гіршому становищі, ніж до чуми.
По суті, еволюція кожної країни під час кризи безпосередньо залежить від стартових позицій у суспільстві. Там, де є здатність до колективної дії, свободи розширюються. Там, де її немає, – свободи звужуються. Цілком можливо, що ми спостерігатимемо це й тепер – коли реальність різних країн залежатиме від їхнього соціального договору і здатності "верхів" чути "низи".
Що ж стосується Росії, то її спосіб існування залишається незмінним. Як писав [філософ] Мераб Мамардашвілі, Росія існує не для росіян, а за допомогою росіян. Нафта стала дешевшати після анексії Криму – і після цього на роль нової нафти були призначені російські громадяни. І немає особливих підстав думати, що цього разу Кремль вирішить вчинити інакше.
Цілком можливо, що Москва вибере той самий вектор, якому після чуми віддала перевагу Східна Європа. Коли маленька людина ставатиме ще меншою. У поясах стануть проколювати нові дірки. А у старому соціальному договорі "ковбаса в обмін на політичні свободи" зменшення буде по обидві сторони рівняння.
"Тату, ти будеш менше пити? Ні, синку, ти будеш менше їсти".
Джерело: "Крим.Реалії"
Опубліковано з особистого дозволу автора
