Президент не звик до критики. І хоча наш корабель найкоротшим курсом прямує на скелі, капітану про це ніхто не скаже

Так буває, коли ти десятки років очолював шоу-біз корпорацію і звик до того, що тобі ніхто не заперечує. І багато в тебе виходило.

А потім ти стаєш президентом і береш у нову корпорацію тих самих людей (для комфорту і надійності), і тобі знову ніхто не заперечує. І у них звичка, і у тебе звичка.

Проблема в тому, що профільних знань для роботи на новому місці в тебе немає, і звички до критики – теж, зате багато самовпевненості. І ніхто не може тобі сказати: "Блін, хлопче, ти охрінів, чи що?"

Одні бояться сказати; інші – не знають, що сказати; треті – не знають, що робити; четвертим базікати ніколи: вони мають устигнути зробити те, для чого проривалися нагору. П'яті (їх найменше) говорять, але їх одразу списують із корабля.

А тимчасом корабель прямує на скелі. Чи не найкоротшим курсом. Але капітану про це теж ніхто не скаже.

Джерело: Yevheniy Kuzmenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора