Те, що перст-указку Спартц спрямовано на українців із Капітолійського пагорба, а не з Москви, не захистить її від справедливих звинувачень в імперськості

Американська конгресвумен Вікторія Спартц зі своїм заокеанським закликом розібратися в українському домі та покарати невгодних наштовхнула мене, як не дивно, на роздуми про імперськість.

Цим словом українці описують те, що коїться в головах росіян різних мастей. А як інакше назвати тих "добрих самаритян" із російськими паспортами, які вважають своїм обов'язком розповісти, як жити Україні, якими іменами та на честь кого назвати вулиці і площі, хто більше заслуговує залишитися в українських скрижалях – письменник Толстой чи поет Стус? Як назвати людей, які вважають своїм моральним правом висловлюватися щодо будь-якого аспекту українського життя та повчально давати поради?

Російські ліберали часом думають, що публічне засудження війни та прокляття на адресу Путіна дають їм право розмірковувати про українське життя – але вони помиляються. Не бозна-яке досягнення – бути проти путінської Росії та звірств росіян у військовій формі. Це всього лише характеризує вас як людину, яка не підтримує фашизму в сучасних його формах та виявах. Тобто – нормальної, адекватної людини.

Але ті, хто охоче стає під прапори справедливості пані Спартц, заслуговують на таку саму відповідь. Позиція "багаті – отже, розумні", на жаль, не працює на рівні політичних практик. Політичний досвід і традиції – не обов'язково запорука того, що ви знаєте, як правильно. Штурм Капітолія прибічниками в недалекому минулому хедлайнера Республіканської партії, до якої належить і Спартц, серйозно налякав американський істеблішмент. Як після цього слухати розмови про Америку як взірець вільного світу?

Україна за 30 років неодноразово доводила, що позиція переваги на її адресу більших/старших братів не працює. Усі тектонічні зміни країни виходили ізсередини, а не приходили готовими зі Сходу чи Заходу. Народ, який ціною власних життів вступив в історичну боротьбу з абсолютним злом, має право на помилки і, що найголовніше, – на свою позицію. Пані Спартц – одна з тих, хто за будь-якої нагоди поспішає дати пораду українцям з огляду на особисті уявлення про велич власної літератури, культури чи місця на геополітичній карті світу. І те, що її перст-указку спрямовано на українців із Капітолійського пагорба, а не з Москви, не захистить її від справедливих звинувачень в імперськості.

Джерело: Leonid Nevzlin / Facebook