$41.43 €45.15
menu closed
menu open
weather +5 Київ
languages
Леонід Швець
ЛЕОНІД ШВЕЦЬ

Український журналіст, політичний оглядач

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Дуже хотілося вважати львівський мораторій на "публічне використання російськомовного культурного продукту" політичним божевіллям. Не вийде

В України з Росією величезна спільна спадщина, у нажите за сотні років спільного проживання входить і колективний комплекс меншовартості, уважає журналіст Леонід Швець.

У це складно повірити, але трапляються люди й цілі народи, яким некомфортно бути нормальними і стабільно отримувати схвальну зовнішню оцінку. Ні, звичайно, усім подобається, коли всі навколо їх хвалять, але в деяких це паралельно створює нездоланну тягу довести зворотне – усім і собі в першу чергу. Прагнення до самообезцінювання не усвідомлюється, проте воно настільки потужне, що вибудовується ціла система мотивів і складна послідовність дій, які в підсумку призводять до образливого провалу. Провалу чергового, а тому такого, що підтверджує початкову переконаність у несправедливості навколишнього світу, власної ролі жертви в ньому й абсолютної неможливості цієї ролі позбутися.

Так буває в запійних п'яниць, які тимчасово зав'язали, яких буквально тягне навіть не випити, а в затишний стан приниженої безпорадності та безвідповідальності, гори все навколо вогнем. Наслідки установки, що глибоко в'їлася, на власну меншовартість, маскованої, зрозуміло, переконаністю у винятковості й величі, світ із бридливим страхом нині спостерігає в особі Росії.

В України з Росією величезна спільна спадщина, і колективний комплекс меншовартості, на жаль, також належить до нажитого за сотні років спільного проживання, причому посилений, оскільки рівноправними відносини в парі не були ніколи. І ось зараз, коли Росія впевнено пробиває одне дно за іншим, а Україна, нарешті, начебто опинилася на правильній стороні історії, тут би й вчепитися мертвою хваткою в нормальність, позбавляючись неприємних рис, що ріднять із росіянами. Але ні, антиросійськість немов підбиває звичні механізми падіння: погані вони, а ми ж тепер маємо повне право  ̶н̶а̶ж̶е̶р̶т̶и̶с̶я̶  поводитися, як заманеться. Хіба можуть бути неправі ті, хто воює з Путіним?

Житомирська облрада, витримавши місячну паузу, 25 жовтня підтримала своїх львівських колег. На території Житомирської області також запроваджується мораторій на "публічне використання російськомовного культурного продукту в будь-яких формах до моменту припинення окупації Російською Федерацією території України". Дуже хотілося обдурити себе й уважати львівське рішення нетиповим випадком місцевого правового й політичного божевілля, яке має виключно тимчасовий характер: полікують-виправлять, і далі підемо. Тепер так не вийде.

Не лише ніхто не кинувся лікувати, на тлі гаранта Конституції, який уже звично відмовчався, і Ради, яка не ворухнулася, знайшлися охочі повторити, і навряд чи останні. Правовим свавіллям і відмовою прораховувати політичні наслідки в нас нікого не здивуєш, у цій же ситуації перед нами передусім приклад глибокої невіри українців у самих себе й оточуючих в оболонці незламної впевненості у своєму праві на несправедливість, а тому на ненормальність. Ба більше, ми маємо справу з приписом органів влади: під загрозою покарання не можна, виявляється, бути нормальними "до моменту припинення окупації Російською Федерацією території України". Коли там вони Крим повернуть? Ну, ось.

Як часом пишуть користувачі соцмереж, кокетливо нарікаючи й виправдовуючи поточні й майбутні марення, "напивсь". Мовляв, вибачайте. Коли таким чином поводяться представники влади, це не смішно й просто небезпечно. Збитошні патріоти готові, як наказує їм російська пропаганда, ділити країну на чистих і нечистих, підбиваючи Україну до чергового краху, щоб потім звичним жестом рвонути вишиванку на грудях і заридати про її нещасливу долю. Ні, вони цього щиро не хочуть, зовсім навпаки, але нестримно цього прагнуть, реалізуючи внутрішню установку на програш. Нам точно з ними по дорозі?

Недостатньо опинитися на правильній стороні історії, потрібно ще розуміти, що це за історія, щоб її не зіпсувати.

Джерело: "Слово і Діло"

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.