Звісно, я пам'ятаю. 23–24 червня 2010-го.
Пам'ятаю тремтячі руки молодого слідчого СБУ Дронова, який прийняв рішення про моє затримання. Уже тепер знаю, що два старші офіцери відмовилися виконувати вказівку керівництва СБУ про мій незаконний арешт. Знаю, як протягом декількох годин шукали "виконавця". Знайшли. Старшого лейтенанта.
Пам'ятаю молоду дівчину – суддю Пилаєву, яка виносила рішення про утримання в СІЗО. Пам'ятаю молодого співробітника прокуратури Кравченка, який підтримував подання про арешт.
Усі ці молоді люди прагнули до гарної кар'єри при президентові Януковичу. Мабуть, таку кар'єру вони зробили. Принаймні через рік після виходу з в'язниці особисті речі (телефон і годинник) мені повертав уже капітан Дронов.
Цікаво, як склалися їхні долі в новій історії країни? Хочу кожному з них направити рішення Європейського суду з прав людини. На згадку та для врахування в подальшій кар'єрі.
Джерело: Анатолий Макаренко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора