-3 Київ
Дорогі друзі, не можу не розмістити і не прокоментувати цей учорашній тижневий звіт спостережної місії ОБСЄ на російських прикордонних з Україною пунктах пропуску "Гуково" й "Донецьк" (це не СММ ОБСЄ по Україні) як демонстрацію, думаю, неусвідомлено викривленого висвітлення реального стану справ на не контрольованій нами частині українсько-російського державного кордону. Цей тижневий звіт сприймається тими, хто не знає реалій, так, що нібито ця спостережна місія ОБСЄ контролює не контрольовану Україною частину українсько-російського державного кордону, маючи там на російській території всього дві постійні патрульні бази на КПП "Гуково" і "Донецьк" на всі 407 кілометрів цієї частини кордону.
Правда звучить? ОБСЄ контролює не контрольовану Україною частину державного кордону. ОБСЄ подає про це регулярні тижневі звіти, розсилає їх у всі інстанції. Чого та Україна вередує? Складається така думка в деяких західних аналітиків. Я особисто чув це неодноразово. А в дійсності все зовсім не так. У своєму недавньому матеріалі я детально висвітлив передісторію цього показушного проєкту. Щоб я не повторювався – можете глянути.
А що ж у дійсності? На прохання Росії ОБСЄ ще у 2014 році на кордоні, але тільки з російської сторони, відкрила у двох пунктах пропуску свої постійні спостережні пункти – це "Гуково" й "Донецьк". Але це не наш Донецьк, а маленьке містечко Донецьк Ростовської області, що знаходиться близько до українсько-російського кордону. Хоча більшість людей, читаючи такі звіти ОБСЄ, думає, що мова йде про обласний центр Донецьк. Ці пункти центральний офіс ОБСЄ взяв під своє центральне управління, не підпорядкуваши їх СММ ОБСЄ по Україні, адже вони знаходяться на російській території.
Звучить серйозно – окрема спостережна місія ОБСЄ на території Росії має два постійні спостережні пункти на українсько-російському кордоні. Росія ще у 2014 році спеціально ініціювала цей проєкт, щоб продемонструвати необізнаним із дійсністю європейським політикам, що вона нібито сама зацікавлена в тому, щоб ця частина кордону була під контролем ОБСЄ і навіть запрошує туди наших українських прикордонників і митників.
А в дійсності це обман. Росія створила такі "умови" персоналу ОБСЄ на цих двох пунктах, що вони самостійно навіть не можуть вийти із приміщень, у яких вони знаходяться. Деталі у вказаному моєму попередньому матеріалі.
А тепер до тексту цього тижневого звіту. На жаль, його немає ні в українському, ні в російському перекладах. Ну а як же – це ж звіт не у Київ чи в Париж, а прямо у Відень, щоб уже центральний офіс ОБСЄ розсилав у МЗС лідерів "Нормандської четвірки".
Я коротко прокоментую тільки декілька невеликих фрагментів цього звіту. Англомовним друзям раджу прочитати весь документ і звернути увагу на лексику. Скрізь, де мова йде про перетин кордону в обидва боки чи то людьми, чи автотранспортом, чи залізницею, використовується лексика, нібито це не окупована РФ частина кордону і української території, а така собі рутина нормального мирного кордону між двома дружніми країнами.
Зокрема, скрізь пишеться: стільки-то автомобілів, бензовозів-автоцистерн, поїздів, автобусів чи громадян в уніформі військового зразка проїхали чи перейшли "в Україну" чи "виїхали із України в Росію". І ніякого тобі ОРДО чи ОРЛО, а в'їхали "в Україну". Мовляв, а що ж тут такого, адже українські прикордонники і митники спостерігали, як це відбувається. Тобто все рутинно-законно.
У розділі "Конвої" повідомляється такою ж стерильною мовою, що 24-го і 25 жовтня в Україну через цей пункт пропуску "Донецьк" прослідував 87-й російський конвой великих вантажних автомобілів. 24 жовтня – 16 вантажівок і 25 жовтня – 27 вантажівок, і в першому випадку все це спостерігали (?!) українські прикордонники. Повідомляється, що всі вантажівки в той же день повернулися в Росію. Тобто такий собі рутинний 87-й епізод-конвой.
А в розділі "Вантажівки" також повідомляється, що за цей тиждень у порівнянні з минулим кількість вантажівок і пасажирських автомобілів трохи зменшилася. Було 878, а за цей тиждень – 784, які пересікли кордон в обидві сторони. А от кількість автомобільних "танкерів", як ми кажемо, цистерн чи бензовозів, в обидва боки трохи збільшилася – із 56 до 72 одиниць. І знову – "з Росії в Україну" – і ніякого тобі ОРДЛО. Адже ОБСЄ визнає, що це кордон саме між Україною і Росією.
У розділі "Автобуси – пасажирські" повідомляється, що кількість автобусів, які перетнули кордон, трохи збільшилася в порівнянні з попереднім тижнем – із 505 до 508.
Уявляю собі, як в офісі президента Макрона чи канцлера пані Меркель читають такий звіт ОБСЄ про обстановку на неконтрольованій частині нашого кордону. "Так там усе спокійно, нормальна ситуація, кордон нормально функціонує, люди і транспорт спокійно пересуваються через кордон в обидві сторони. Танків і артилерії на кордоні ОБСЄ не фіксує. Обстрілів немає. У чому проблема?". І ні слова про те, що цю частину українсько-російського кордону, як і прилеглу територію ОРДЛО, незаконно повністю контролює Росія, і Україна немає до нього ніякого доступу.
Але "найцікавіша" інформація у цьому звіті ОБСЄ про контроль за рухом поїздів через цю частину кордону в обидві сторони на пункті пропуску "Гуково". Повідомляється, що персонал ОБСЄ за цей тиждень чув звук 19 потягів, які рухалися в обидві сторони, із них вірогідно 10 – у Росію і дев'ять – в Україну. Саме "чув", а не бачив. І далі маленька деталь, яка пояснює всю показовість цієї місії на кордоні в "Гукові" й "Донецьку". Даю копію цього речення в оригіналі англійською мовою прямо із тексту цього звіту. "Visual observation was not possible because of the line of trees located between the train tracks and the BCP". Переклад: "Візуальне спостереження було неможливим, тому що між залізничними вагонами і ВСР (Border Crossing Point, тобто прикордонним пунктом пропуску, де базується персонал ОБСЄ) була лісосмуга".
І так у кожному тижневому звіті. Тобто росіяни ніколи нікого не випускають із будівлі, де знаходиться ця група ОБСЄ, коли проходять поїзди. А в попередньому реченні вказується, що це всього 150 метрів від цієї будівлі до залізничних колій. Уявімо собі обсяг і номенклатуру вантажів перевезення 19 потягами за тиждень в обидва боки. І ніякого тобі контролю. І у звітах усе спокійно. І ніяких тобі вимог чи протестів ні від кого і ні до кого. Просто прогуркотіло 19 потягів, і все. Правда, проінформували про це СММ ОБСЄ по Україні.
І для Росії картинка "супер". Адже у звіті вказується, що українські прикордонники і митники можуть, правда тільки зовнішньо і тільки візуально, спостерігати, як із Росії в Україну просунуло цих 87 величезних вантажних автомобільних караванів, у тому числі цистерн і бензовозів, перейшли якісь люди в одежі військового зразка, правда не в одностроях, а багато проїхали у приватних автомобілях із затемненими вікнами. Танки і артилерія тут не проходили. А що перевезли 19 потягів за тиждень, ніхто не знає, бо чули тільки їхній гуркіт, тому що заважала лісосмуга.
Одним словом, демонстративне знущання над здоровим глуздом. І Росія всіх привчила, що це норма, і всі змирилися із цією "нормою". При цьому ані слова про те, що реально відбувається на інших автомобільних і залізничних переходах цієї ділянки (407 км) не контрольованого Україною кордону. Мовляв, і так зрозуміло, адже ця місія ОБСЄ "контролює" тільки ці два прикордонні пункти пропуску.
Я добре знаю, як на таку критику реагують деякі високі функціонери ОБСЄ. Вони говорять: ми не даємо публічну оцінку побаченому, це не наша справа. Ми стараємося пробратися, куди треба, інколи з ризиком для життя (і це правда), фіксуємо побачене і інформуємо всіх, кого потрібно, а ви оцінюйте, приймайте рішення, домовляйтеся. Коли домовитеся – ми вам будемо максимально допомагати, щоб ці домовленості були виконані. У принципі, це дійсно так і є і відповідає вимогам їхніх мандатів. Але така аргументація прийнятна для спеціальної моніторингової місії ОБСЄ по Україні, персонал якої дійсно не один раз попадав у загрозливі ситуації, виконуючи завдання, особливо на "тій" стороні.
От і маємо. Нібито і благородна справа. Тобто краще хай буде хоч так, ніж ніяк. Ми ж хоч щось знаємо про ці 87 російських автомобільних караванів. А так узагалі були б у невіданні. А в дійсності це ширма, вигідна тільки для Росії. Чому вона й ініціювала цей проєкт перед ОБСЄ і "терпить" його уже п'ять років.
Це тільки дуже маленький епізод із наших численних дискусій у Мінську. Англомовні друзі, прочитайте оригінал цього звіту. Там є ще багато чого "цікавого".
Джерело: Yevgenij Marchuk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
