-1 Київ
Кожен 10-й українець – безробітний. І це не межа.
Верховна Рада України цього тижня знову не проголосувала за програму дій уряду країни, а отже, фактично показала міністрам "червону картку". Якщо ретельно розглянути цю ситуацію, то чітко видно, що в Кабміні до підготовки цього важливого документа поставилися до цинізму безвідповідально. Адже програма дій могла б надати нинішнім міністрам імунітет на найближчий рік, нині ж чиновники будуть працювати без конкретики своїх планів і невпевненості в завтрашньому дні.
Водночас непроголосована програма дій уряду є своєрідною "подякою" від депутатів за невиконані обіцянки, провалені програми дій із боротьби з коронавірусною інфекцією. Значною мірою тому, що у країні виникло тотальне безробіття, а українці знову намагаються масово виїхати за кордон у пошуках великих заробітків.
За час карантину кількість зареєстрованих осіб в органах Державної служби зайнятості зросла на 27% – офіційних безробітних налічують уже 401 тис. Що ж стосується неофіційною безробіття – то кількість тих, хто втратив роботу, але з різних причин не став на біржу праці, оцінюють до 3 млн громадян України. І, найімовірніше, цифри не остаточні. У Національному банку України прогнозують, що рівень безробіття цього року вимірюватимуть двозначними "відсотками", а такого катастрофічного явища в Україні не було із 2002 року. Останній масштабний карантин під час "свинячого грипу" практично взагалі не вплинув на трудовий ринок країни – швидше, світова економічна криза, тому що 2009 року країна не зупинялася повністю.
Без перебільшення, стрімке зростання безробіття і, відповідно, збіднення громадян загрожує значними соціальними потрясіннями. І, на жаль, мабуть, у кожного з нас зараз з'являються великі сумніви, що нинішньому уряду вдасться знайти вихід із назрілої кризи. Але, можливо, українським чиновникам варто спробувати повчитися на уроках минулого. Так, якщо вдаватися до історії, то забезпечення мінімальних соціальних гарантій і створення робочих місць для того, щоб уникнути "соціального вибуху", – це був один із трьох китів "Нового курсу" Франкліна Рузвельта – людини, яка вивела США з Великої депресії у 30-х роках минулого століття. Під його керівництвом держава надавала безробітним мінімальну допомогу, але забезпечувала роботою. Для цього було державне замовлення на так звані громадські роботи, куди входило будівництво доріг, шкіл, аеропортів, електрифікація міст, насадження зелених зон тощо.
У нашій же країні уряд обіцяв ще нещодавно 500 тис. нових робочих місць, але за фактом вакансій у Державному центрі зайнятості не стало. Тому якщо в чиновників і був якийсь неозвучений "план Рузвельта", то він не спрацював... ну й узагалі залишився непоміченим в Україні. Адже за фактом жодних ініціатив із боку влади для сприяння розвитку бізнесу та збільшення зайнятості громадян так і не було.
За даними Всеукраїнської асоціації компаній із міжнародного працевлаштування, із середини березня до кінця травня цього року повернулося приблизно 500 тис. мігрантів, переважно тих, хто мав короткострокові контракти. Довгострокові мігранти, багато з яких має дозволи на постійне проживання, а іноді і громадянство країн-реципієнтів, частіше залишалися за кордоном.
Загальний обсяг міграції робочої сили з України становить 4 млн осіб, водночас 2,6–2,7 млн перебуває за кордоном практично цілий рік. Насправді ці цифри більші, тому що багато людей перебуває на тимчасових або сезонних роботах тільки частину року. У підсумку Україна входить у десятку країн походження міжнародних мігрантів у світі. Тим більше, зараз можемо говорити про те, що в умовах економічної кризи через карантинні заходи українців виїхало за кордон більше, ніж приїхало.
У часи, коли влада не може залучити українців працювати у своїй країні, головним завданням законодавців є забезпечення всіх можливих умов, щоб працівників було захищено. Верховна Рада України ухвалила в першому читанні проєкт закону "Про захист трудових мігрантів та боротьбу з шахрайством у працевлаштуванні за кордоном". Законопроєкт пропонує скасувати вид ліцензування – надання послуг із посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Також документ покликаний встановити, що діяльність суб'єктів господарювання з посередництва у працевлаштуванні здійснюватимуть за декларативним принципом на підставі зовнішньоекономічного договору про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування, укладеного з іноземним суб'єктом господарювання, який веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Цей законопроєкт – крапля в морі, але, впевнений, що поступово вдасться створити максимальні умови захисту працівників, а в ідеалі – повернути всіх додому.
А попереду в нашої країни нові виклики – із початку цілковито відкриття кордонів Європейського союзу з іншими країнами відбудеться нова хвиля трудової міграції. І тут велика ймовірність того, що люди будуть їхати за кордон не просто заробити гроші, а залишитися там назавжди зі своїми сім'ями. Це підтверджують і соціологічні опитування "Рейтингу". 61% опитаних від 18 до 29 років хотів би виїхати за кордон працювати. Окрім того, 45% опитаних, незалежно від віку, заявили, що вони змушені їхати за кордон, щоб забезпечити мінімальний рівень споживання своїм сім'ям.
Така статистика, безумовно, є жахливою і свідчить про те, що і Верховна Рада, і всі компетентні органи мають терміново змінювати ситуацію і, передусім, спрямовувати свою діяльність на забезпечення українців гідною роботою та високими стандартами життя. Але головна відповідальність за ситуацію, яка склалася, лежить на нинішніх чиновників, і вони мають прийняти цей виклик і впоратися з ним, або ж піти у відставку і дати можливість працювати іншим...
Джерело: "ГОРДОН"
