+2 Київ
Другий хлопчик із колонади на Грушевського. Михайло Нискогуз. Саме над ним 20 січня 2014-го схилилося кілька співробітників "Беркуту" і з усієї сили, з розмаху, лупило кийками. Активісти під колонадою кричали, кидали все, що потрапляло під руку, сліпили зеленим лазерним променем беркутівців, щоб відігнати їх від Михайла. Не допомогло. Його, знерухомленого, спочатку скинули через люк у держприміщення всередині колонади, потім скинули з карниза на землю. Через чотири роки Михайло дав свідчення в суді. У його епізоді є два важливі моменти.
Перший момент. 17 років. На момент побиття Михайлу було 17 років. Неповнолітній. Ще не було перших убитих на Майдані, протистояння на Грушевського тільки починалися, на всю потужність працював силовий апарат. Лише тому, що Михайло був неповнолітнім, включився і бюрократичний апарат. Формально, але включився.
Через кілька днів після побиття Михайла дві тітки-слідчі із Солом'янського райуправління міліції приїхали в табір силовиків в урядовому кварталі, щоб узяти свідчення у співробітників "Беркуту", які побили неповнолітнього. До того ж командир харківського підрозділу "Беркуту" сам привів у бусик до тіток-слідчих своїх підлеглих. Ті дали свідчення. Формально. Тітки-слідчі записали. Формально.
Саме ці документи стали одним із важливих доказів проти трьох екс-беркутівців, підозрюваних у побитті і тортурах Михайла Нискогуза і Владислава Цилицького (ще одного потерпілого). Саме проти свідчень цих тіток-слідчих активно протестував адвокат беркутівців Рибін. Саме на підзахисного Рибіна (екс-беркутівця Хандрикіна) вказали слідчі безпосередньо під час свідчень у суді.
20 січня 2014-го, Київ, колонада стадіону імені Лобановського. Співробітники "Беркуту" тягнуть побитого Михайла Нискогуза. На фото праворуч – Михайло після госпіталізації. Скріншот: Espreso.TV / YouTube
Другий момент. Ніж. Під час побиття Михайлу встромили ніж. Як і Влада, 17-річного Михайла побили спочатку всередині колонади, потім – зовні. Точно так само по дорозі в автозак провели через коридор силовиків, кожен із яких завдавав ударів. Влад знепритомнів і, в якомусь сенсі, це його врятувало. Врятувало від того, що сталося далі з Михайлом. А Михайла роздягли догола, побили, облили перцевим газом і... встромили ніж у стегно. "Це тобі за наших, які зараз у лікарні", – крикнув хтось із беркутівців. Далі була класика жанру: силовики не тільки "забули" повернути Михайлу гаманець, телефон, гроші, але й одяг. Уже перед автозаком кинули чужий брудний і пропахлий бензином одяг на кілька розмірів більший.
Зі свідчень Михайла Нискогуза у суді:
- на колонаді знімав на телефон все, що відбувалося. Ні бруківки, ні коктейлів Молотова, ні інших заборонених предметів у руках не було. З'явилися троє–четверо співробітників "Беркуту", відразу повалили, почали бити кийками та ногами по голові, спині, руках. Скільки точно ударів було? Не можу сказати, багато, десятки;
- потягнули по даху, скинули в невеликий люк вниз, у приміщення, із нього – на карниз і викинули на землю головою вниз. Уже на землі почали бити і роздягати;
- Розділи, стояв голий (на вулиці мінус 10), поруч на землі без свідомості лежав Влад. Чому роздягли догола? Не знаю. Я ще розумію, роздягнути, оглянути, чи немає заборонених предметів, і дати вбратися. А так... як худобі кинули брудний одяг на 10 розмірів більший, без білизни, без шкарпеток і взуття;
- Закинули руки за спину аж до шиї. Потім вели вгору по парку до автозака через коридор силовиків. Удар щитом у голову. Особливо запам'ятався удар кийком по ліктю. Лікоть на частини тріснув;
- В автозаку тримали кілька годин, було дико холодно. Коли Влад знепритомнів просто в автозаку, інші потерпілі кричали "викличте швидку!". Ніхто не викликав дуже довго, поки "Беркут" не злякався, що Влад може померти;
- У київській лікарні оглянули, зафіксували колоту рану, струс мозку, забиття, зламану руку.
Перелом був складний, лікоть довелося збирати вже у Львові, куди Михайла відпустили під домашній арешт, обвинувативши за ст. 294, ч. 1 – організація масових заворушень (строк від п'яти до восьми років, привіт Оболонському суду Києва, який не тільки автомайданівців пачками запаковував, але, судячи зі всього, і до побитих на колонаді приклався).
Січень 2018-го. Зліва – обвинувачений екс-беркутівець і чинний співробітник Харківського управління Нацполіції Андрій Хандрикін під час засідання в Дніпровському районному суді Києва (ще двоє обвинувачених – Владислав Мастега і Артем Войлоков – у квітні 2017-го втекли з-під домашнього арешту в Росію). Праворуч – Михайло Нискогуз під час давання свідчень у суді. Фото: Наталія Двалі / Gordonua.com
Михайло Нискогуз у 2014-му закінчив коледж, вступив в університет, пройшов АТО, восени 2015-го від свого рідного Червонограда обраний депутатом Львівської облради.
Джерело: Nato Dvali / Facebook
