0 Київ
Не розумію й не приймаю жодних, навіть найбільш доброзичливих, докорів у тому, що білоруси досі не перемогли. Визнаючи слабкість і несистемність дій новоявлених лідерів, багатьох із яких випадково винесло на хвилі революції, мушу зазначити, що нам довелося діяти в умовах, із якими навряд чи би впоралася будь-яка інша нація.
Білоруська революція сталася в дуже складний час. Увесь світ другий рік як завмер через немислиму, небезпечну й непередбачувану епідемію коронавірусу. Зупинили міжнародні контакти, люди забули про подорожі, стрімкими темпами біднішає бізнес, держави витрачають на боротьбу з COVID колосальні кошти. Цифри заражених і померлих наближені до астрономічних. Вулиці міст по всьому світу порожні, поодинокі перехожі цураються одне одного й практично не заговорюють. І не дивно: у багатьох країнах, зокрема сусідів Білорусі, порівняно з торішньою, добова захворюваність на коронавірус навесні 2021 року зросла в 30–40 разів. У нашій країні ситуація, можливо, ще гірша, адже жодних карантинних заходів влада, як і раніше, не ухвалює.
І на цьому тлі – сотні тисяч людей на демонстраціях по всій Білорусі в серпні – листопаді 2020 року й безперервні вже дев'ятий (!) місяць "партизанські" акції протесту. Яка ще революція в історії тривала так довго, та ще в умовах епідемії?
І геноцид у Білорусі розпочався ще навесні 2020 року, коли Лукашенко, який давно з'їхав з глузду, відмовився визнавати епідемію й не ввів у країні необхідного карантину. Кількість померлих від цієї хвороби у країні сьогодні йде на десятки тисяч. Звичайно, ці смерті приховують, в офіційній статистиці їх немає, але всі чудово розуміють, що цифри МОЗ сьогодні потрібно збільшувати у 20–30 разів, щоб зрозуміти приблизну картину білоруської катастрофи.
До того ж тисячі людей, які пройшли через білоруські в'язниці під час протестів, були навмисне заражені коронавірусом. Серед них, безумовно, є загиблі. Окрім відсутності карантину, у Білорусі не відбувається вакцинація навіть російським "Супутником V". Не щеплено навіть медиків, які змушені працювати в "червоній" зоні із хворими на COVID, а згодом, через гостру нестачу кадрів, приймати пацієнтів у "зеленій" зоні поліклініки й мимоволі заражати здорових людей. Водночас у сусідній Польщі вже щеплено й лікарів, і працівників великої сфери освіти, і людей старшого віку. І навіть мене, не громадянку Польщі, уже запросили на безоплатну вакцинацію на конкретну дату.
Що можна вимагати від людей у ситуації епідемії й розв'язаних переляканим до смерті диктатором репресій? Білоруський народ сьогодні демонструє світу небувалий героїзм, і не треба порівнювати наші реалії з вірменськими, киргизькими чи молдовськими. Порівняння настільки некоректне, що викликає навіть не роздратування, а сумніви в адекватності критиканів.
Не варто сумувати й самим білорусам. Ми – сміливі, відважні люди. Сьогодні, коли світ накрила чергова епідемічна хвиля, це нормально – берегти себе протягом небезпечного з точки зору епідемії періоду. Для того, щоб продовжувати боротися, потрібні сили. Людина не може нескінченно працювати чи протестувати, особливо в таких немислимих умовах. Сьогодні білорусам потрібно копіювати методи боротьби з пандемією й індивідуального захисту в цивілізованих країнах: носити маску, за можливості не пускати дітей у дитячі садки і школи, не відвідувати кафе, ресторани й торговельні центри, дотримуватися інших заходів соціальної дистанції. За прогнозами фахівців, квітень – найнебезпечніший місяць, коли фіксують пік захворюваності на COVID.
Ми продовжимо боротися найближчим часом. Обов'язково продовжимо. Але сьогодні наша найголовніша задача – зберегти своє життя й життя своїх близьких. Цим ми відрізняємося від влади.
Джерело: Ната Радіна / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
