-3 Київ
Блокада ОРДЛО: кому вигідна і що робити?
Дочитайте цей пост до кінця і спробуйте розібратися без штампів. Я не підтримую безумовне та негайне скасування економічної блокади непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей. Ні політично, ні економічно ми до цього не готові. Але точно так само вважаю, що за певних умов зняття санкцій не просто можливе, але й вигідне.
Для початку припинімо "вестися" на політичні маніпуляції про "став на коліна" і "здав інтереси". Замість аналізу наводжу нижче всього дві цитати.
Петро Порошенко, червень 2019 року: "Стурбований несподіваною новиною за підсумками засідання ТКГ у Мінську про нібито готовність України в односторонньому порядку скасувати економічні обмеження щодо ОРДЛО".
Петро Порошенко, березень 2017 року: "Перекриття залізничних колій сполучення з тимчасово окупованими територіями і спроби повної економічної блокади – це дестабілізаційний фактор на Донбасі. 300 тис. людей опиняться на вулиці. Держава втратить до $2 млрд валютного виторгу з усіма наслідками для курсу гривні".
Отже, Володимир Зеленський і Леонід Кучма йдуть рівно за тією самою дорожньою картою, яку малював Петро Порошенко. Усі вони чудово ознайомлені з даними розвідки, економічними та соціальними наслідками блокади.
По суті питання. Будьмо відвертими та визнаймо, що ця торгова блокада не захищала ні наших тактичних, ні стратегічних інтересів. Так, частина суспільства її вимагала. Але не тому, що економічні заборони допомагали нашим солдатам або наближали перемогу. А тому, що за потоками контрабанди, "кришуванням" нелегальної торгівлі та відсутністю прозорого ціноутворення на енергоносії стояли конкретні чиновники, політики і бізнесмени, які на цьому заробляли.
У підсумку зупинення торгівлі з ОРДЛО технічно і фактично стало ще одним кроком до повної втрати окупованих територій. За ці роки агресор уже налагодив постачання руди з російських гірничо-збагачувальних комбінатів, зайнявся відновленням виробництва на конфіскованих підприємствах і рано чи пізно почне облаштовувати життя працівників, їхніх сімей та супутньої інфраструктури.
Водночас системний російський бізнес розраховував свої можливості і ризики трохи інакше, ніж Кремль. Не ситуативно і "лише б гірше", а з урахуванням довгострокового планування. Для Усманова, на відміну від Суркова, окуповані ОРДЛО – це вже не просто територія, а актив, про який треба дбати, бо він дає прибуток.
Що робити? Економічну блокаду рано чи пізно повинні будуть зняти. Тому що це наші території, там проживають наші громадяни, це наш ринок. Питання тільки в тому, на яких умовах ми відновимо торговельні відносини. Це може бути від узгодження певного переліку дозволених товарів і до виключної односторонньої торгівлі, коли ми готові тільки експортувати наші товари та продукти.
Але! Повторюся, ми не маємо і не можемо знімати блокаду без виконання необхідних і достатніх умов.
Перша умова. Без припинення вогню лінія перетину продовжить залишатися лінією фронту. Торгувати на фронті злочинно щодо тих, хто ризикує своїм життям. Навіть якщо це вигідно. Виправдати торгівлю з тими, хто вбиває, не зможуть ні чинний, ні колишній, ні попередні президенти.
Друга умова. Повернення всіх українських активів державної та приватної форми власності. Інакше це – торгівля з нами в нас же вкраденими товарами, які виробляють на у нас же вкрадених підприємствах без сплати податків і зборів.
Повну економічну блокаду можна зняти тільки після того, як буде чітко визначено статус юридичних осіб. Але водночас, очевидно, треба продумати, як зняти обмеження на перевезення товарів для пересічних громадян.
І найголовніше. Скасування блокади не можна розглядати як самодостатній крок. Торгові санкції, їх зняття мають бути складовим комплексом заходів щодо повернення окупованих територій. Причому не тільки "ЛДНР", але і Криму, де українських товарів немає давно.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
