+5 Київ
Серпень. Спека. Сталася Курська область.
Зараз коментувати новини – тільки їх псувати. Але все-таки не втримаюся, проведу свою особисту олімпіадку серед улюблених пропагандисток. Отже.
1. Із серйозним відривом лідирує громадянка Захарова й заслужено здобуває золоту медаль, плюс кіло шоколадних цукерок "Білочка" за заклик до міжнародної спільноти рішуче засудити український наступ на російську територію.
Заклик вона поєднує з молитвою.
"Ми всі молимося за жителів Курська й області, за наших хлопців на передовій".
Ох...їти й не встати.
Це, звісно, суцільне захоплення. На третій рік вона почала молитися за Курську область.
Ну, Маріє, по 50! За цілісність територій?
2. Справедливе срібло дістається громадяночці Симоньян. За стрімкий перехід від "Україну в гарячій війні за два дні" до "Бог вам у поміч, й не знаю, що ще тут можна сказати".
Поки інші билися в істериках, Маргарита цілий день охайно молилася. "Що робити, що робити?" – кричать Маргариті. Але мовчить, зайнята Симоньян. Молиться. Від...біться, дорогі співгромадяни, вже самі себе якось підтримайте. Бог у поміч.
3. Почесна бронза йде до Ксенії С., яка цього разу не стала драматично постити чорний квадратик із підписом "Куряни, моє серце з вами!", а повісила фото з Курентзисом, підписавши (аж двічі) "незабутній вечір", і трохи покружляла ошатно у вечірньому в санкційній країні. На відміну від (див. вище), Ксенія не молилася, а чесно дістала "величезне задоволення" і відразу сіла писати про боротьбу із целюлітом. Бронза заслужена. Кошерні патріоти Росії – моя слабкість і окреме захоплення.
Я правильно розумію, що на третій рік "СВО", нарешті, стали абсолютно зрозумілими завдання другої армії світу?
За будь-яку ціну вийти на кордон РФ!
Дивні діла твої, Господи.
"Що ще тут можна сказати" (с).
Джерело: Ника Белоцерковская / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
