Тобто коли підписували "Мінськ – 2", який передбачає розведення військ, то була не "зрада", а "перемога"?! Тобто коли погоджувалися на пілотне розведення військ у трьох місцях у жовтні 2016 року, то теж була не "зрада"?! А от коли почали розводити сили в одному місці в червні 2019 року – це "зрада"?! Дивна логіка.
Так, певні ризики є – що РФ скористається і покращить своє тактичне положення на лінії розмежування. Проте аж ніяк не стратегічне положення. І платою Москви за таке нахабство буде втрата обличчя в очах Заходу. Тоді РФ буде набагато важче вести діалог із Німеччиною і Францією. Підхід Західної Європи передбачає взаємні кроки сторін, а не те, щоб РФ в односторонньому порядку використовувала переваги того ж розведення сил.
З іншого боку, нам певна гнучкість треба якраз у діалозі із Заходом. Треба демонструвати, що ми готові реалізувати Мінські угоди. Що головна перешкода для миру – це не наша неготовність, а впертість РФ. Політики без ризику не буває.
Єдине – що дуже швидко ми знову повертаємося до питання черговості виконання положень Мінських домовленостей, паралельного чи послідовного процесу виконання пунктів угод. Отут ризики вже спраді значні. І гру тонку і вигідну для нас буде вести значно складніше.
Джерело: Mykola Bielieskov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора