+15 Київ
Усім, кому важко зараз сприймати ситуацію, раджу не на окремих деталях концентруватися, а дещо абстрагуватися від них, шукаючи аналогії в історії для кращого розуміння, на якому етапі війни з Московією ми зараз.
Оскільки найбільш розпіареною в уявленні посполитих є радянсько-нацистська війна як частина другої світової війни, то раджу шукати аналогії в ній.
Як і СРСР у 1941–1942 роках, ми ведемо зараз стратегічну оборонну операцію, ціль якої – вимотати наступальний і загалом бойовий потенціал противника, повністю стабілізувавши лінію фронту, зберегти по максимуму нашу армію, отримати цінний час на внутрішню і міжнародну мобілізацію.
Рішення на стратегічну оборонну операцію приймається, зважаючи на співвідношення сил – хоча ворог воює гірше, але має сил більше. Тому і оборона. Яка, правда, активна з постійними контратаками, поєднуючи опору на великі міста і маневрений компонент.
Так само в рамках оборони дозволяється розмін простору на час. Головне – це збереження наших сил при вимотуванні противника, а не тотальне збереження контролю над територіями.
Більше того, на відміну від 1941 року ми свої ключові сили не дозволяємо оточити. А ворог настільки рагульний, що, на відміну від вермахту, маючи сили, в яких більша мобільність і вогнева міць, не може швидко прорвати нашу оборону і швидкими ударами (концентричними, розтинаючими) оточити/знищити українські сили.
Знову ж радянсько-нацистська війна гарно показує, що важливі не лише успішні дії на фронті, але і якісний перехід країни зі стану миру до стану війни в широкому сенсі. Тобто якісна воєнна економіка і військове будівництво в умовах війни. Тому зараз дійсно важливо зрозуміти, на яку частину довоєнного ВВП ми можемо розраховувати, і правильно потім це все поділити. Нас чекає затяжна війна через максималістські політичні цілі сторін.
Так само та війна гарно нагадує, що є велика різниця між силами, які успішно обороняються і успішно наступають. Перше: для успішних контрнаступальних дій на оперативному рівні треба і значне ослаблення ворога (як під Москвою, Сталінградом і після Курської дуги, коли вермахт утратив ініціативу), але і насиченість сил більш важким озброєнням, і якість бійців та комскладу. Власне, московити зараз дають гарний приклад, що одного заліза мало, щоб якісно діяти на оперативному рівні війни.
І ще раз. Не концентруйтеся лише на деталях – більше висновків і узагальнень при використані історичних аналогій, що дозволяється у військовій справі.
Перемога за нами!
Джерело: Mykola Bielieskov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
