ГОРДОН
 
 
Олесь Доній

Колишній народний депутат, політичний аналітик.

У дифірамбах до привітання Порошенка розпласталися люди, які рік тому побачили "руйнацію підвалин державності" у привітанні Зеленського

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою

Про новорічні привітання.

А я от не дивився ніяких телевізійних привітань. І від того не вважаю себе меншим патріотом країни. Не писав би і цей пост, якби щойно не передзвонила журналістка з інформаційного агентства зі Львова. Дівчина попросила порівняти два тексти привітань: від президента Зеленського і від колишнього президента Порошенка.

Моя відповідь була проста: я не дивився жодних телевізійних привітань, відзначав Новий рік у родинному колі, у нас самодостатня родина.

Тим не менше був здивований стрічкою новин, де точаться чергові баталії через якісь усього-на-всього привітання.

Не аналізуватиму зміст привітань. Бо, повторюся, я їх не дивився.

Тим не менш, що здивувало. Ті самі люди, що рік тому в альтернативному привітанні від Зеленського побачили "руйнацію підвалин державності", "знущання над інститутом президента", тепер, навпаки, розпласталися в дифірамбах до альтернативного привітання від Порошенка.

Нічого не маю проти будь-яких "альтернативних" привітань. Більше того, свого часу, у перший рік після президентської перемоги Януковича, я зібрав чоловік 15 митців і ми записали в "Барабані" (кафешка така була) альтернативне привітання і розкидали по інтернету, щоб хто хотів – міг дивитися не Януковича, а наших митців. І ніякого "підточування державності" або "знущання над інститутом президента" в тому не вбачав. Просто, хто не хотів слухати Януковича, той мав альтернативу від "Останньої барикади".

Тож питання не про альтернативу, а про чесність і єдині принципи. Багато в кого цих єдиних принципів немає. Вони готові гудити все, що "не їхнє", і любити все, що "їхнє". Тож мова не про критерії та принципи, а про "ідолопоклонство". А ідолопоклоніння – частина рабської психології. Під яким би "патріотичним" соусом це не подавалося.

Вчимося ж критичному мисленню (нагадую, це перший пункт із "25 сходинок до суспільного щастя" – модерної української національної ідеї).

Думаю, що на Новий рік для багатьох родин важливішим має ставати тост і привітання не від президентів (нинішніх, колишніх, майбутніх), а від голови родини або найстаршого в родині – дідуся чи бабусі.

Ми в родині підняли келихи із соком і привітали один одного. Це і є Новий рік.

Ще раз із Новим роком вас, пані та панове!

Джерело: Олександр Доній / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 
 
 
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 

Свіжі блоги