0 Київ
Україна найменше проводить тестів на коронавірус з усіх країн Європи.
Тепер усі можуть порівняти цифри. Сайт worldometers з учорашнього дня до свого колосального обсягу статистики щодо коронавірусу додав ще дві графи щодо тестів на цей вірус. Не вся інформація там повна, звісно, тим не менше, додає роздумів. Причому важлива не тільки графа, скільки тестів зроблено в тій чи іншій країні, а ще й інша графа – скільки ж цих тестів припадає на душу населення. Адже населення в країнах за чисельністю відрізняється в рази або в десятки чи іноді в сотні разів.
Наприклад, спростовуються кілька міфів, які поширені в українському сегменті соцмереж. Зокрема про те, що рівень смертності в Німеччині настільки менший, бо "в Німеччині, на відміну від інших країн, тестують усіх". У Німеччині і справді проводять багато тестів. Але, виявляється, що не більше, аніж в Італії.
У Німеччині – 10 962 на 1 млн, а в Італії – 11 436 на 1 млн (тобто навіть трохи більше насправді, аніж у Німеччині).
У самій Італії, щоправда, неоднорідне тестування: наприклад, у Ломбардії, яка найбільше постраждала, тестів на душу населення проводиться набагато менше, аніж у провінції Венето (це там, де місто Венеція).
Другий міф, який спростовується, – про Швецію. Про те, що у Швеції "не тестують, а вірніше тестують лише важко хворих". Це теж не так. І справді, у Швеції рівень тестування втричі менший за Німеччину і Італію, у п'ять разів менший за Швейцарію та Норвегію і в 10 разів менший, аніж у Люксембурзі. Тим не менше, цей рівень досить високий – 3 654 тести на 1 млн населення.
Тобто цей рівень трохи нижчий за Нідерланди (4 401 на 1 млн населення), співмірний із Францією ( 3 436 на 1 млн) і трошки більший, аніж у Великій Британії (2 880 на 1 млн), Греції (2 442 тести на 1 млн), Угорщині (2 200 тестів на 1 млн), Польщі (2 134 тести на 1 млн), Румунії (2 008 тестів на 1 млн), тобто середньоєвропейський рівень.
А от що ж з Україною? А в Україні за європейськими мірками тестування не проводиться... Ні, тобто якусь кількість тестів використано, а конкретно – 5 493. Тільки от "на душу населення" це складає аж... 126 тестів на 1 млн населення.
Тобто тестів в Україні використовується у 87 разів менше, аніж у Німеччині, у 90 разів менше, аніж в Італії. У 29 разів менше, аніж у Швеції. У 17 разів менше, аніж у Польщі.
Такий низький рівень тестування відбувається лише в деяких африканських, азійських і латиноамериканських країнах. Наприклад, Парагвай (194 тести на 1 млн населення), Ямайка (182 тести на 1 млн), Філіппіни (179 тестів на 1 млн), Пакистан (158 тестів на 1 млн), Марокко (122 тести на 1 млн), Намібія (118 тестів на 1 млн). Отже, приблизно рівень тестування, як в африканській Намібії...
Тож влада не спромоглася закупити належну кількість нормальних тестів (так звані експрестести не дають належного діагностування, тому навіть не фіксуються міжнародною статистикою) і вдалася до дуже жорстких карантинних заходів. Власне, тому найжорсткіший карантин і розглядається владою як панацея.
Я писав на тему незадовільного рівня тестування ще кілька тижнів тому (коли тести взагалі використовувалися майже виключно для "політичної еліти" країни). Може, нарешті варто піти шляхом не "закручування гайок" дрібному бізнесу, а належного тестуванню і відстежування "ланцюжків зараження"? Це ретельніша і скрупульозніша робота, тим не менше, втрати для економіки будуть меншими. Якби влада належним чином і вчасно поставилася до тестування, може, не всюди треба було б убивати дрібний бізнес?
Бо поки що від карантину виграють мережеві великі магазини, ломбарди і аптеки. Може варто дещо відкорегувати тактику? Бо інакше завжди буде підозра, що хтось із влади просто має причетність до мереж ломбардів.
Джерело: Олесь Доній / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
