+6 Київ
У мене на думці лише вибори, бо це була очевидна вимога й потреба росіян і побажання нової адміністрації США, яка зійшлася в часі й зараз знову пробирається через вікно можливостей. Росіяни завжди weaponising (використовують як зброю) вибори, і це дешевший і легший метод маніпуляцій, хоча й не завжди ефективний для них. Вони програли в Україні вибори неодноразово з їхніми репрезентантами, але очікують отримати неймовірний подарунок, щоб загнати нас у процес, який перетворять на хаос і нас же звинуватять у всіх гріхах проти демократії.
Світ постправди – він такий, що диктатор хоче вчити Україну демократії. Але хороша новина для нас у тому, що якщо ми мобілізуємося, то виграємо цю битву, як і раніше неодноразово.
Відповідь №1: не грати з диктатором у вибори. Ми не повинні йому нічого доводити, бо якщо брати до уваги факти, то на останніх виборах президента РФ не було ані опонентів, ані медіа, ані спостерігачів. І це не whataboutism, а констатація факту. Для росіян єдиним правильним президентом чи парламентською більшістю буде їхній репрезентант. Усі інші – не влаштують.
Відповідь №2, а вона вже стосується нової адміністрації США та Дональда Трампа, якого може тригерити його спогади про імпічмент і роль поточного президента України, але Америка – велика, коли вона лідерка західного світу, а не виконавиця російських забаганок. І тут потрібно робити вибір.
Американська сторона не може в рандомному порядку ставити процеси: припинення вогню – вибори – мир. По-перше, якщо лише місії ОБСЄ – БДІПЛ потрібно не менше девʼяти місяців на її розгортання в Україні, то скільки Україні потрібно часу для підготовки законодавства, процесу, відновлення й відбудови електоральної інфраструктури? На мою скромну думку, не менше ніж 12 місяців, а також дуже конкретні гарантії безпеки й інструменти покарання країни-агресора (бо це не про високі переговорні сторони, а про "тримати вовка у клітці").
Режим припинення вогню може бути порушеним 100 500 разів, і це нічого не означатиме для росіян, яким немає чого втрачати. Україні ж запустити виборчу кампанію й не завершити її в легітимний спосіб через безпекові зриви або провокації – втратити все. Коли одна сторона ризикує всім, а інша – нічим, то це не про гарантії високих переговорних сторін. У нас є розуміння, якою є дорожня карта організації перших повоєнних виборів.
А от послідовність дій має бути наступною:
- режим припинення вогню;
- підготовка до виборів приблизно 12 місяців;
- мир і проведення виборів одночасно.
Тобто підготовка повинна йти повним ходом, але самі вибори – під час миру.
Це логіка нашої Конституції та правового режиму воєнного стану, адже без миру його припинення буде самовбивчим, а наявність миру і є передумовою для повноцінного транзиту влади з відновленням усіх прав і свобод.
А от для підготовки потрібно вже:
- відновлення офісу Венеційської комісії в Україні, який не функціонує з 2022 року;
- проведення повномасштабного аудиту стану готовності виборчої інфраструктури та її відновлення за умов наявності базових ресурсів;
- розробка в інклюзивний спосіб спеціального законодавства про перші повоєнні вибори;
- окремі роз’яснення Конституційного Суду щодо базових питань;
- перезавантаження ОБСЄ й бюджету БДІПЛ і спостережну діяльність.
Ну це так, для початку…
Джерело: Aivazovska Olga / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
