+1 Київ
Незабаром після зруйнованої інфраструктури та хаотичного переміщення величезних мас населення погіршиться епідемічна ситуація через зростання інфекційних захворювань, і не тільки в нашій країні. Інфекції завжди люблять і нещадно експлуатують ідеальні умови для свого поширення, створювані воєнними конфліктами. І про це треба не лише пам'ятати, а й добре готуватися.
Наприклад, під час Другої світової війни вже за тиждень після її початку було створено "Положення про медико-санітарне обслуговування населення, яке евакуюють із небезпечних районів", в якому було розписано дії територіальних органів охорони здоров'я і транспорту. Основні положення: поголовно щепити проти гострих кишкових інфекцій призовний контингент і населення великих міст; своєчасно діагностувати та швидко госпіталізувати інфекційних хворих (добре, що таких стаціонарів було багато, та й узагалі ліжок було досить, як ми вже знаємо). Вакцинували проти найпоширеніших тоді хвороб – тифо-паратифозних, холери, правця, сибірки тощо. Для цього було терміново розроблено нові комбіновані вакцини. Але тоді був ще системний кадровий та інституційний ресурс, зараз це неможливо. Також проводили широку роз'яснювальну роботу серед населення, створювали рухомі епідзагони, було організовано інститут громадських санінструкторів. Створювали навіть пральні загони.
Перед відправленням на фронт усіх призовників навчали санітарної грамотності. На залізничних станціях організовували санітарно-контрольні пункти, які мали своєчасно виявляти заразних хворих, ізолювати їх та лікувати. Щоб знезаражувати воду в індивідуальних флягах, бійцям видавали пігулки пантоциду. Взагалі кожне джерело води, за правилами воєнного часу, апріорі мають вважати сумнівним. Були рекомендації і щодо опріснення води. У разі розвитку інфекційного захворювання евакуації хворих у тилові шпиталі не допускали, лікування проводили у польових рухомих шпиталях. Завдяки таким діям частка інфекційних хвороб у загальній захворюваності становила лише 9%.
Нині структура інфекційних захворювань змінилася. Тягар смертності, якій можна було запобігти, і хвороб зачіпає не лише приблизно 40 млн біженців і внутрішньо переміщених осіб у всьому світі, але й непереміщене населення, що проживає у країнах, які роздирає війна. Це епідемії холери, шигельозу, менінгіту, зворотного та висипного тифів, зростання захворюваності на ВІЛ-інфекцію і туберкульоз, гепатити і захворювання, що передаються статевим шляхом. До всього треба бути готовим. Наша трагічна історія навчила нас захищатися та боротися з інфекціями набагато краще, ніж це вміють робити у багатьох країнах. Навіть у нашому підручнику, який зараз перевидають, ми залишили розділ про Волинську (окопну, траншейну) лихоманку, незважаючи на численну критику, типу немає війни – немає цієї хвороби. Так, це хвороба переважно воєнного часу (хоча трапляється й у мирний час в асоціальних групах), хвороба таборів біженців, і про це теж треба пам'ятати, навчати і готувати лікарів до розпізнавання найімовірніших інфекційних захворювань, які можуть виникнути. Ми над цим зараз працюємо.
На жаль, за останні роки системної руйнації нашої біобезпеки багато втрачено, але не непоправно. У нас є кому підготувати потрібні нормативні документи для різного контингенту мирного населення та військових, для епідеміологів та клініцистів. Після масового переміщення людей реєструють загальні показники смертності, що більше ніж у 60 разів перевищують вихідні показники (за досвідом війни в Югославії). Щоб зменшити страждання людей, необхідно створити та реалізувати заходи профілактики й контролю як за інфекційними, так і за неінфекційними хворобами. Там, де цього не було зроблено, було багато смертей, яким можна було запобігти. Наприклад, спалах холери та шигельозу в Гомі в червні 1994 року забрав життя понад 12 тис. руандійських біженців лише за три тижні.
Що стосується запитання про COVID, яке часто ставлять. Зараз повсюдно знижується наповнення стаціонарів та летальність, але треба пам'ятати, що в аптечці має бути противірусний препарат прямої дії, дексаметазон, аспірин, вітаміни й засоби, які захищають слизову оболонку шлунка, особливо у груп ризику, і якщо ви переміщуєтеся або не маєте доступу до медичної допомоги, аптек тощо. Ми багато разів про це говорили. "Омікрон" викликає помітно м'якіші випадки захворювання, що буде далі – ніхто не знає.
Бережіть себе, а ми намагатимемося зробити все, щоб мінімізувати додаткові ризики та втрати, зберегти ваші життя.
Джерело: Ольга Голубовская / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
