Те, що верзе Мураєв, – не держзрада. Навряд чи в якомусь суді можна буде її довести

Якби Мураєв був турецьким депутатом.

Давним-давно, коли Європу вважали адекватною, Туреччину – світською, Росію – майже демократичною, а Україну – випадковою, Туреччину ледь не прийняли в ЄС. Критикували Анкару лише за недостатню демократію. Особливо за 301-шу статтю Кримінального кодексу – "приниження тюркськості, Турецької Республіки, турецького парламенту і турецького уряду". У статті було всього чотири пункти. В останньому пункті було зазначено, що злочином не є критичні висловлювання, а справу за статтею порушують після погодження з міністерством юстиції.

У 2008 році уряд Ердогана пом'якшив норми 301-ї статті, замінивши "тюркськість" на "турецьку націю" (у її європейському цивільному значенні) і скоротивши покарання із трьох до двох років в'язниці.

Так от, те, що верзе Мураєв, – це не держзрада. Навряд чи в якомусь суді можна буде її довести. Але це та сама 301-ша стаття турецького Кримінального кодексу, якої бракує Україні. Навіть після своїх нібито вибачень Мураєв "не може називати Сенцова терористом"... тому що не бачив матеріалів справи. А якби бачив, то міг би? Навіть найбільш відбитий двотомником "Капіталу" на голову лівак не може заперечити: хоч би що робив Сенцов у Криму – він захищав свою країну, навіть якби Олег власноруч вирізав 49 депутатів кримського парламенту, "які проголосували за так званий референдум".

І нічого страшного, що за такою статтею довелося б судити сотні людей щороку. Туреччину теж критикували за порушення свободи слова. От тільки справжньої свободи в Туреччині стало значно більше порівняно з вуличними ліво-правими війнами 1970-х. Турецькі мураєви досі існують, як і їхні турецькі "ізюмські" виборці. Тільки х...йні несуть на піввідра менше.

Джерело: Осман Пашаев / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора