$39.22 €42.36
menu closed
menu open
weather +9 Київ
Павло Фельдблюм
ПАВЛО ФЕЛЬДБЛЮМ

Політемігрант з Росії, голова опікунської ради Об'єднання іудейських релігійних організацій України.

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Недооцінювати ворога під час війни – велика помилка. Хай як би ми сміялися над російською пропагандою, вона працює

Завдання російської пропаганди – упроваджувати мантру, що Україна – "фашистська" країна, де процвітають антисемітизм і ксенофобія, вважає політемігрант із Росії, голова опікунської ради Об'єднання іудейських релігійних організацій України Павло Фельдблюм.

Це важливий для мене текст. Дуже чекаю на зворотний зв'язок, реакцію моїх друзів на цю ініціативу.

"Коричневий лист" – проти антисемітів, ксенофобів та антиукраїнської пропаганди РФ.

(Громадська ініціатива)

Недооцінювати ворога під час війни – велика помилка. Хай як би ми сміялися над російською пропагандою, вона працює. Потужно, цинічно і в низці напрямів досить ефективно. Це не дивно: ресурси закачують величезні, ворог не зважає на витрати.

Зокрема, одне з його завдань – упроваджувати у світову громадську думку пропагандистську мантру про те, що Україна – "фашистська" країна, у якій процвітають антисемітизм, ксенофобія. Що, мовляв, "не все так однозначно", а звідси – що допомогу Заходу Україні в боротьбі з Росією може бути ослаблено, саму її необхідність поставлено під сумнів. Небезкорисливих "однодумців" Путіна, особливо у Європі, вистачає, але їм потрібні ідеологічні підпірки для антиукраїнської роботи.

У діло ідуть давно підгодовані Кремлем "офіційні" московські рабини, деякі російські і навіть українські єврейські організації, ізраїльські клоуни-"експерти" типу Кедмі та Ескіна, навіть єврейське походження пропагандиста Соловйова. В Україну закидають російські диверсійні групи, фінансують місцевих, готових виконати будь-яке замовлення, організовують дешеві провокації, і дорогі провокації теж, інспірують антисемітські акції, які інформаційно супроводжують "ольгінські" тролі-боти в мережі.

"Єврейську карту" в гібридній війні з Україною (а ширше – із Заходом) Росія розігрує щосили, і поки ми об'єктивно мало що можемо їй протиставити. Пояснення цьому просте: становище, у якому опиняється Україна в цьому питанні, можна охарактеризувати як "цуцванг".

Рівень толерантності, цивілізованості держави і суспільства визначає не так наявність антисемітських проявів, як реакція суспільства і держави на них. Громадська реакція на антисемітизм в Україні – колосальна: моментально долучаються журналісти, блогери, політики, депутати різних рівнів. Але і цю абсолютно здорову реакцію кремлівські піар-аси використовують у своїх цілях: мантра про "український антисемітизм" під потрібним соусом, за допомогою прикуплених ЛОМів і "фабрик" ботів розганяють мережею.

І я тут частково розумію, чому державні інституції в Україні не завжди коментують інциденти, у яких явно проглядається участь зацікавленої сторони, хоча довести це не завжди можливо. Такі провокації в Україні організовують часто, із заявами українські лідери можуть виступати практично щодня, а в такому випадку це безглуздо і навіть контрпродуктивно. У підсумку на високому рівні будуть регулярно обговорювати штучно підняту нагору тему, вона потрапить у топ новин, а російській пропаганді це і потрібно.

Ефективність правоохоронної системи у боротьбі з ксенофобськими провокаціями поки явно недостатня, хоча, наприклад, найманців, які кинули "коктейль Молотова" в будівлю львівської синагоги, зловили, і російські вуха у них стирчать на всі боки. Так, в Україні, як і в багатьох країнах Європи, від Франції до Польщі, є доморощені антисеміти, ксенофоби різних мастей. І, напевно, такі люди будуть завжди. Що робити суспільству? Примиритися з ними? Сидіти склавши руки? Ні.

Залишімо те, що ці люди говорять у себе на кухнях. А ось боротьба з публічними проявами їхньої "ідеології" має бути жорсткою, абсолютно безкомпромісною. Але стосовно умов, у яких нині перебуває Україна, у ситуації гібридної війни, боротьба з антисемітизмом і ксенофобією має бути адресною, конкретною, а не розмитою і популістською.

Щоб витравити антисемітизм у публічному просторі, потрібно боротися з реальними ксенофобами, антисемітами, яких потрібно карати, згідно із законом, і морально ставити на місце, а не з "антисемітизмом узагалі". Про що йдеться, що "перемогти неможливо", зате мусувати розмови про нього, звинувачувати в ньому "суспільство загалом" можна скільки завгодно.

Це, звичайно, якщо у боротьбі з антисемітизмом і ксенофобією нас цікавлять результати, а не процес.

Я абсолютно переконаний, що базова умова успіху боротьби з антисемітизмом в Україні – це його персоніфікація. У кожного ксенофобського прояву є ім'я і прізвище, і вони мають бути відомими суспільству, а їхніх носіїв суспільство повинне жорстко засуджувати. Я і мої друзі, однодумці, громадяни України різних національностей, зробимо те, що можемо, аби реалізувати це на практиці.

Ми починаємо формувати так званий Коричневий лист – поіменний список антисемітів, ксенофобів (зокрема українофобів), потрапити до якого за свої непристойні дії та висловлювання стане ганьбою, яку буде важко із себе змити, – як в очах громадян України, так і в очах Заходу. Ті, хто потрапить до цього списку, дістануть публічне клеймо ксенофоба, антисеміта. А, крім того, можуть несподівано для себе виявитися небажаними гостями в цивілізованих країнах.

Усі рішення про занесення до "Коричневого листа" будуть максимально зваженими, їх ухвалюватимуть колегіально – громадським комітетом, до складу якого увійдуть авторитетні й шановані в Україні люди.

Пропонований нами публічний репутаційний механізм боротьби з ксенофобією буде ефективний лише за підтримки з боку українського громадянського суспільства. За умови, що безліч громадських і державних інститутів сприятимуть проекту – як на офіційному, так і на моральному рівні. Тоді кожен, хто потрапив до "Коричневого листа", відчує навколо себе суспільний вакуум.

Кінцевим результатом нашої спільної роботи ми бачимо те, що антисеміти і ксенофоби будуть ізгоями в українському суспільстві, у не суспільство/держава – об'єктом дискредитації для них.

Водночас у кожного фігуранта "Коричневого листа" залишиться можливість його покинути – публічно вибачившись, чітко відмежувавшись від своїх ксенофобських висловлювань і дій. Ця процедура буде відкритою, хоча і досить складною: усі більш або менш публічні фігури в нашій країні, що вибрала шлях до Європи, повинні усвідомлювати ціну своїм словам.

Точкою відліку у складанні "Коричневого листа" стане момент оголошення складу членів громадського комітету, який ми зараз формуємо на базі ініціативної групи із залученням авторитетних співгромадян і незалежних експертів. Сподіваюся, це станеться досить скоро, і тоді я через Facebook звернуся до своїх друзів, читачів, до всіх громадян України із пропозицією надсилати сюди або на електронну пошту інформацію про зафіксовані вами випадки ксенофобії, образливі для національної гідності висловлювання/публікації, про прояви антисемітизму, що заслуговують, на ваш погляд, реакції комітету.

Ще раз наголошу, що поряд з антисемітизмом предметом нашої уваги будуть будь-які ксенофобські прояви щодо представників будь-якої етнічної групи. Усі звернення розглядатимуть колегіально і відповідно до чітких критеріїв оцінювання ксенофобії/антисемітизму, які виробить комітет "Коричневого листа".

Про всі новини, що стосуються деталей формування нашої організації, я інформуватиму поки на своїй сторінці. Спілкуймося, обмінюймося думками, разом борімося з російською пропагандою, працюймо на європейське майбутнє України.

Джерело: Павел Фельдблюм / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.