Уночі бахало так, думала, шибки повилітають, сиділа у ванній. Потім заходиш у Facebook і дізнаєшся, що жителі міст далеко від фронту "живуть так, начебто війни не існує"

Прокидаєшся після чергового нічного обстрілу з головою, повною коротеньких думок, читаєш у Telegram, що над Києвом усі "балалайки" позбивали, уночі бахало так, думала, шибки повилітають, сиділа у ванній, дивилася "Як украсти мільйон", ну, я люблю під час нічних обстрілів дивитися, як вони обіймаються у кладовці, страшенно закохані.

Потім заходиш у Facebook, і тобі вивалюється пост якоїсь божої людини, звідки дізнаєшся, що мешканці особливо великих міст, які далеко від фронту, втратили відчуття реальності й живуть так, начебто війни не існує, дозволяють собі слухати музику, ходити на концерти і в кахве, усіляко розважатися, і ось таким чином, значить, не мають совісті. Що розважатися у кахве можна тільки після перемоги.

Швидко написала божій людині, щоб вона вже пішла у сраку і з неї не вилазила до кінця війни, але вона чомусь пост видалила, мій комент не бачила, і в неї на сторінці тепер тільки божі благословення. А я не люблю, коли мій важливий комент хтось не побачив. Тому тут уже награмуськала вам пару коротеньких думок і благословінь.

Бережіть себе! Слава ППО.

Джерело: Юлия Пятецкая / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора