+2 Київ
Занадто злитися ні на організаторів, ні на учасників "берлінського маршу" не треба – це безглузде витрачання нервів. Політизовані діаспори з усіляких страхітливих держав влаштовують на Заході свої психотерапевтичні акції десятиріччями. Он, прибічники іранської монархії уже понад 40 років маршують і пікетують в еміграції проти Ісламської держави. Є й екзотичніші приклади.
Просто "берлінський марш" не має жодного стосунку до реальної боротьби проти Путіна. Це важливо зрозуміти й на цьому заспокоїтися. Організатори напередодні фактично відкрито говорили, що їм потрібно підняти свою капіталізацію в очах західної бюрократії, довести, що вони хоч когось представляють. Довести це інакше, ніж організацією ходу з плакатами, вони не можуть, бо мало щось ще, крім цього, вміють. От і влаштували історичну реконструкцію своїх походів Бульварним кільцем зразка середини 2010–х.
"Друзі, вколіть нам політичного ботоксу", – попросили вони діаспору.
Діаспора відгукнулася і вколола їм своєю явкою цей ботокс. В обмін отримала той самий необхідний їй, діаспорі, сеанс психотерапії. На відео з ходу добре помітні ці знайомі із часів білострічкових протестів вирази облич: розслаблені самовдоволені посмішки, добрість, очі в розфокусі, блаженство, жарти. "Багато людського тепла й безпеки, довкола свої, як же нас багато" – що їм ще треба. На якийсь час можна забути, що ви – вигнанці, які втратили свою країну, не дуже бажані гості.
Ще раз – це не боротьба проти путінізму, це зовсім інше, мета інша.
Я вище згадав іранських опозиціонерів – насправді, не зовсім коректний приклад, соррі. Іранська опозиція відкрито визнає, що необхідна нещадна збройна боротьба проти Ісламської держави, необхідний союз із тими, хто вже зараз воює проти цього терористичного режиму. Спадкоємний принц Ірану відвідує Ізраїль, іранські опозиціонери щільно працюють з ізраїльськими силовиками, а головне – підтримують силові акції проти режиму аятол усередині країни. Опозиційні іранці розуміють, якою має бути боротьба.
А тут стрибки на столі, крики "один за всіх і всі за одного", які обридли ще у 2010-х роках. Правда? А на загиблих і поранених бійців РДК, наприклад, це ваше гасло поширюється?
На завершення скажемо, що й серед російської діаспори на всіх цих "берлінських маршах" є світлі й святі люди, які негласно допомагають спротиву справою. Їх мало, але вони є.
Джерело: Roman Popkov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
