+2 Київ
Ми сьогодні не про Олександра Петровича Довженка, а про його земляків. Про футбольних земляків.
Нинішній тиждень у футболі – єврокубковий. "Шахтар" на міланському "Сан-Сіро" в компенсований час вирвав перемогу в "Аталанти" з Бергамо. І це враховуючи невелику ігрову перевагу італійської команди (55% володіння м'ячем проти 45% у "гірників"), витягнутий Пятовим пенальті... Молодці "оранжево-чорні". У четвер чекаємо таких самих успіхів від динамівців у Швейцарії і сподіваємося, що у Львові "Олександрія" не поступиться бельгійському "Генту".
І саме в середині єврокубкового тижня є сенс озирнутися й виважено подивитися на внутрішню ситуацію в українському футболі, на "справи наші тлінні" (цитата із серіалу "Місце зустрічі змінити не можна").
Тільки ледачий не зауважив, що рівень гри нашої Прем'єр-ліги впав. Але сьогодні хочеться придивитися до гарного. І це я бачу в славному і старовинному місті Чернігові.
Нинішня "Десна" вражає і своєю грою, і своїми результатами – друге місце після дев'яти турів у вищому дивізіоні – не жарти. До речі, саме друге, а не третє, як друкують деякі "професіонали" зі спортивних ЗМІ, тому що за рівності очок, за регламентом, наступний за важливістю критерій – результат суперників між собою, а не різниця забитих і пропущених голів. Результат матчу "Динамо" – "Десна" відомий, і до самої зустрічі між цими командами ми ще повернемося.
Сьогодні, як відомо, починається навіть не вчора, а позавчора. Під позавчора варто розуміти травень 2017 року, коли "сіверяни" вперше у своїй історії завоювали путівки в Прем'єр-лігу. Хоча, по правді, дебют у "вишці" мав відбутися на рік раніше. За результатами сезону 2016–2017 років "Десна" виграла срібні медалі Першої ліги і заслужила підвищення в класі. Однак футбольне начальство держави "зарубало" клуб під час атестації, що викликало справедливу реакцію деснян: спортивний принцип забуто, переможця визначають не на футбольних полях, а в кабінетах.
Мабуть, читати "вперше" дещо дивно, оскільки з Черніговом пов'язані імена знакових людей футбольної України – тренерів Олега Петровича Базилевича ("Десна" була першою командою в його кар'єрі наставника), Юхима Григоровича Школьнікова, чудових футболістів Віктора Баннікова, Олега Кузнєцова, Андрія Ярмоленка та інших. А проте – уперше.
Утім, треба віддати належне нинішньому керівництву клубу: президенту Володимирові Левіну та його колегам. Вони не образилися на упередженість футбольних босів держави, не згорнули фінансування, як це відбувається скрізь, а навпаки – збільшили його.
Минулий сезон 2018–2019 років показав, що дебютант аж ніяк не з боязкого десятка. На першому етапі чемпіонату він не потрапив у першу шістку команд, яка мала право боротися за медалі, відставши лише на два очки від ФК "Львів" і "Маріуполя", які замикали цю групу. У підсумку команда посіла восьме місце з великим відривом від своїх переслідувачів. Що для дебютанта досить пристойно.
І ось зіграно дев'ять турів нинішнього чемпіонату, а це: сім перемог, із них над найдосвідченішими у вищому дивізіоні "Ворсклою", "Олександрією", "Маріуполем". Окремий рядок – гостьова вікторія над "Динамо". Звичайно, початок нинішнього сезону для найіменитішої команди країни – не привід для радості. Але й применшувати заслуги чернігівців теж несправедливо.
"Шахтарю" "Десна" програла – 1:0. Проте "гірники" здолали "сіверян" важко, нервово і, будемо чесними, виключно на класі.
Показовіший матч у дев'ятому турі: на виїзді в Маріуполі чернігівці буквально "розмазали" "Маріуполь" – 4:0, і це зовсім не випадковість. Минулого сезону вони двічі перемагали азовців – 4:1 та 2:0. Отже, немає і найменших підстав говорити про випадковість.
Нині підсумовувати рано – попереду велика частина сезону. Але є явні передумови вважати спортивні амбіції нинішньої "Десни" об'єктивними. У чому вони полягають? На мою думку, із боку, у наступних компонентах:
- послідовна і терпляча стратегія побудови перспективного клубу, хай поки за нашими внутрішньоукраїнськими мірками, із боку керівництва клубу;
- грамотна, системна робота тренерського штабу на чолі з Олександром Рябоконем. Вона виражається і в якісній селекції (тут тренерський штаб має поділити лаври з керівництвом клубу), а докази очевидні – запрошення Паста, Калітвінцева, Хльобаса, Коноплі. Запрошення – мало, треба ще вміти працювати з гравцями – будувати тренувальний процес, тактику на кожен матч, бути психологами у спілкуванні з кожним футболістом. У підсумку і високе місце в турнірній таблиці, і форвард Філіппов серед лідерів-бомбардирів Прем'єр-ліги, і Паст – один із найкращих воротарів вищого дивізіону. По-новому якраз у Чернігові розкриваються як ті самі Хльобас і Калітвінцев, так і інших гравців не варто забувати;
- у місті та області помітне зростання інтересу до нинішніх успіхів "Десни". Однак 5,5 тис. місць на стадіоні імені Гагаріна для такого міста – убоге видовище. Протилежна від тренерських лав трибуна – це анахронізм навіть у разі всіх труднощів нинішнього часу. У клубу, наскільки я знаю, серйозні плани щодо цього. Але йому має піти назустріч влада – як місцева, так і держави. Це очевидно, але поки – шкода...
Приклад нинішньої "Десни" має стати "дорожньою картою" для інших клубів, і тоді ми зможемо серйозно думати про відновлення авторитету вітчизняного футболу, як це було раніше, і як має бути завжди.
Джерело: "ГОРДОН"
