-1 Київ
Отже, у жовтні 2021 року я отримав на руки дані у кримінальній справі катів "Ізоляції", які йшли списком як обвинувачені. У цьому списку не було головного фігуранта – Палича. Тоді я поцікавився в поліції, яка вела цю справу, чому так, на що отримав відповідь, що в них є достовірна інформація про перетин російсько-українського кордону Куліковським 23 квітня 2019 року в пункті пропуску Мілове (Меловое) Луганської області. Назад він не повертався, отже, знаходиться десь на підконтрольній Україні території і судити заочно його не можна (щодо всіх інших фігурантах – заочний суд, що йде досі). Де саме Палич в Україні, поліції невідомо.
У цей же день я зв'язався із Христо Грозєвим і попросив його допомогти підтвердити чи спростувати цю інформацію за своїми джерелами. Він швидко підтвердив, що це дійсно так, і познайомив мене з Романом Червінським, який, як виявилося , разом зі своїми людьми і розробляли Палича перші місяці його перебування в Україні. На нашій першій зустрічі Рома показав мені декілька оперативних відео, на яких Палич знаходиться вже на квартирі в Києві і виконує певні дзвінки "на той бік", аби Червінський із його людьми могли дотягнутися до керівництва Палича – так званого Леніна (Євдокимов Василь) і вище.
Зрештою Червінського усувають від ведення цієї справи через конфлікти всередині СБУ і передають Палича на той момент його безпосереднім підлеглим, які благополучно "теряют" того десь у київських квартирах. Де зараз (осінь 2021-го) Палич, Червінський сказати не може, але знає колишнього співробітника ГУР, який досі приватно мав зберігати за ним нагляд і повинен знати адресу. Принаймні це єдина нитка, яка може вести до Куліковського через фактично два роки після того, як той "загубився".
Пам'ятаю, Рома запитав, чому я взагалі так цікавлюся цією темою, бо він мав лише загальне уявлення про мене від Христо як про людину, якій можна довіряти. Зустріч була в київському кафе, і я, направду, був приголомшений, що ми отак, за чаєм, розмовляємо про те, що кат, убивця і ґвалтівник сучасного російського концтабору, виявляється, уже 2,5 року мешкає у столиці України і почав спати на київських диванах ще в той час, коли я сидів у камері створеної ним "Ізоляції" – і навіть до переводу в СІЗО мені ще залишалося п'ять місяців. На той час на "Обозревателе" вже вийшли матеріали із записом телефонних розмов Палича, які чітко давали розуміти росіянам, що він у нас, і ніякої оперативної цінності для українських спецслужб Палич уже не мав і повинен бути заарештований. Я запропонував Ромі написати зі свого боку про весь цей п...здець публічно, але він сказав, що після цього Палич остаточно заляже на дно і, окрім "гнєвних лайків" у Facebook на пару годин, ми нічого не отримаємо, і що якщо я хочу реальний результат, треба прибрати емоції і працювати.
Червінський сказав, що бере комунікацію з інформатором на себе і спробує отримати адресу Палича, але в будь-якому разі до СБУ звертатися не можна зі зрозумілих причин, бо вони ж його і відпустили. На той час у мене якраз ішла плідна співпраця з одним із департаментів МВС щодо теми воєнних злочинців та "Ізоляції" зокрема, тож я влаштував нам із Червінським зустріч із керівництвом, на якій ми пояснили ситуацію і попросили оперативний супровід для затримання Куліковського, якщо отримаємо його фактичну адресу, що, власне, нам і пообіцяли в МВС.
Через пару тижнів Червінський сказав, що інформатор готовий злити Палича, але при цьому хоче $10 тис. і ледь не орден за заслуги. Я сказав, що гроші ми ще спробуємо знайти, але за орденами – це точно не до мене: я на такі речі не впливаю, та й у ГУР до нього вкрай негативне відношення (недарма він колишній), щоб я за нього когось просив. Зрештою ще через тиждень Червінський сказав, що гроші готове виділити суміжне відомство зі своїм інтересом у цій справі, а з нагородою ніби питання відпало і скоро буде адреса.
Увечері 8 листопада ми з Романом обговорювали вже фінальні варіанти справи, коли йому подзвонив інформатор і сказав, що все скасовується: ні грошей, ні нагород він більше не хоче і передає Палича СБУ. Після чого Рома буквально сказав мені наступне: "Міліціонер усе злив". Виявилося, що з МВС пішов витік до СБУ, що ми майже знайшли Палича і поліція готова його заарештувати, і Служба оперативно вийшла на нашого інформатора і сказала, що той присяде поруч із Паличем, якщо його заарештують копи, а не СБУ. Пам'ятаю, що сказав Ромі, що тепер вони його вб'ють при затриманні, адже якщо він почне говорити про свій київський вояж у 2,5 року, то полетить багато голів. На що Червінський сказав, що через величезний розголос теми "Ізоляції" такий наказ ніхто не наважиться надати і, скоріш за все, Палича залякають у процесі і змусять до мовчання через "пєтушатню на зоні" – кому як не йому знати, що сидіти можна по-різному (згадайте тут про його відмову від останнього слова і спробу викликати у процесі суду на допит як свідка одного з офіцерів СБУ, який вів його в Києві, у чому суд відмовив).
Зранку 9 листопада Червінський подзвонив мені і сказав, що Палич живий і заарештований, але вкрай наляканий і спантеличений, бо, звісно, не очікував міняти диван на нари. Після чого я й написав про його арешт перший пост до офіційного релізу СБУ.
Після арешту Палича ми ще раз зустрілися із Червінським, щоб обговорити подальші кроки. Зокрема, я взагалі запитав його про те, чому Палича не заарештували. Ок, йому могли обіцяти свободу за співпрацю, але ж це не означає, що треба бути чесними у зворотній бік і реально його відпустити. Рома пояснив це в логіці своєї вже тоді офіційної позиції: у вищому військово-політичному керівництві країни працює група російських агентів впливу, які назовні дають патріотичний результат роботи, тоді як усередині країни влаштовують процеси з її руйнації, які перекривають публічну користь у десятки разів. Червінський сказав, що справа Палича вкладається в логіку зірваних спецоперацій, зокрема вже всім відомого вагнергейту та інших. Я з ним не погодився і сказав, що принаймні в частині кейсу Палича його конфлікт з ОП спотворює реальність і в цьому немає сенсу: ні за масштабом особистості, ні формально – після арешту в Києві "ДНР" завела на Палича справу за більше як 100 епізодами жорстокого поводження з ув'язненими (вітання нашій Генпрокуратурі, можете запитати у "колег" – матеріалів на довічне), і після зливу купи інформації для СБУ Палича в РФ залюбки б самі нарізали шматками, щоб Москва ще просила за нього. Більше того, ніяких письмових наказів щодо нього не існує і служба взагалі робить вигляд, що цих 2,5 року не було, і в нас із ним є тільки його слова та не підкріплені нічим прізвища деяких уже на цей час ключових силовиків країни.
Тоді Рома сказав, щоб я вийшов із публічною пропозицією створення парламентської ТСК по кейсу Палича, на якій він офіційно назве ці прізвища на показах. Я сказав, що це погана ідея, адже через його особистий конфлікт з ОП кейс Палича може взагалі виявитися його єдиним козирем, який відділяє його від зони і кримінальної справи, яку заведуть, як тільки він підставиться (як показала історія, це була хибна теорія). Тоді я був в ейфорії від результату і для мене сам факт арешту Куліковського був уже величезним фіналом із червоною завісою, тоді як Червінський сказав, що цей арешт не буде коштувати нічого, якщо люди, які його відпустили, не будуть покарані, і працювати треба системно, а не емоційно.
Зрештою, із Романом я зустрівся наступного разу вже після вторгнення по темі створення Justice Initiative Fund , який тоді тільки зароджувався як ідея наслідку арешту Палича і яку Рома, не дивлячись на нашу останню розмову з розбіжностями, потужно підтримав і допоміг із профі у спецслужбах, які приватно долучилися до неї.
Але є ще один – абсолютно темний для мене епізод – в історії Палича. У якийсь момент, після зникнення до нього інтересу з боку СБУ, до справи в незрозумілому мені статусі підключилися люди, дотичні до ГУР. Зрештою мені влаштували зустріч з однією такою людиною, ні імені, ні навіть обличчя якої я не знаю (він сидів у медичній масці), яка показала мені інші відео з побутового життя Палича в Києві і розповіла багато про його психологічні зміни за ці роки, пов'язані з арештом дружини в Донецьку через його співпрацю із СБУ та інші сімейні речі. Коли я запитав цього чоловіка: "Ви отримували офіційний наказ контролювати Палича чи це була приватна ініціатива?" – людина відповіла мені, що не уповноважена відповідати на таке. Замість того сказав, що Палич читав мою книжку (я саме це мав на увазі, коли торік писав про це в пості). Я запитав: "І що він сказав?" – "Сказав, що нікого не ґвалтував".
P.S. Нещодавно я мав честь спілкуватися з Володимором Дзуро – це колишній слідчий Міжнародного кримінального трибуналу для Югославії, який затримав першого від часів Нюрнберга воєнного злочинця, мера міста Вуковар Славко Докмановича. Володимир написав про це бестселер і сказав, що треба перш за все психологічно готуватися до того, що більшість воєнних злочинців залишаться безкарними і що навіть один успішний випадок у такій справі – це величезний результат. Не дивлячись ні на що (не пожиттєвий вирок, "робота" спецслужб, особисте над державним тощо), я теж у це вірю.
Джерело: Stanislav Aseyev / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
