+3 Київ
Минулого тижня я традиційно взяв участь у роботі Мюнхенської конференції з безпеки. Це визнана подія світового рівня у сфері безпеки та міжнародної політики, яка збирає основних гравців з усього світу.
Хочу поділитися з вами деякими своїми спостереженнями і висновками, що стосуються України.
Два роки тому я презентував у Мюнхені мій мирний план "Три основи". Його позитивно сприйняли учасники конференції як комплексну і реалістичну пропозицію щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Багато положень мирного плану протягом цих двох років додали до програмних документів та заяв міжнародних експертів, які працювали над пропозиціями щодо досягнення миру в Україні. Частину положень плану було використано в риториці українського керівництва.
Але за два роки після презентації мій план "Три основи", на жаль, наголошую, на жаль, точно так само актуальний. Бо війна на Донбасі триває, наші люди і далі гинуть, рахунок жертв іде на тисячі. А влада України не зробила нічого для реалізації мирного плану.
Навіль більше – на нинішній, ювілейній, 55-й Мюнхенській конференції "українське питання" взагалі не звучало серед основних тем. Його лише побіжно згадали деякі спікери у прив'язці до питання відносин Заходу з РФ.
Показово, що тему врегулювання на Донбасі майже не згадували під час виступів наших зарубіжних партнерів. І, відповідно, ніхто з них уже не презентував жодних концепцій вирішення конфлікту.
Я пов'язую таку неувагу з тим, що наші іноземні партнери просто втомилися від нинішньої влади України. Вони не довіряють їй і не готові до серйозних переговорів щодо головних для України питань.
Деякі наші партнери просто чекають зміни керівництва країни, щоб потім активізувати свої зусилля для досягнення позитивного результату. А багато хто, на превеликий жаль, серйозно розчарувався в Україні. Вони більше не хочуть робити навіть найменших зусиль для допомоги нашій країні.
Основними темами панельних дискусій було майбутнє відносин США з Китаєм і Росією, внутрішньополітичний розвиток у США, оборонне співробітництво країн ЄС, майбутнє режиму нерозповсюдження ядерної зброї та контролю над озброєннями, особливо – питання ракетних технологій, подальший розвиток НАТО, виклики безпеки в Африці і на Близькому Сході.
Президент Порошенко не виступав в основній програмі конференції. На мою думку, це є негативним знаком ставлення – як до нього особисто, так і до України загалом.
А під час спеціальної дискусії, присвяченої ситуації в Україні напередодні виборів, Порошенко навіть не захотів відрекомендувати себе учасникам конференції як кандидата в президенти на майбутніх виборах.
Мої висновки за підсумками участі в Мюнхенській конференції: ми, українці, маємо зрозуміти, що ніхто за нас наших проблем не вирішить. Нам варто самим братися за розум і реформувати країну. Ми маємо перестати бути для наших зарубіжних партнерів проблемою, а пропонувати рішення. І тільки потім вимагати сприяння від наших друзів для відновлення миру на Донбасі і розвитку економіки.
Джерело: "ГОРДОН"
