Будувати армію, як в Ізраїлі, й залишатися Росією у ставленні до материнства – Україні немає жодного сенсу

Чергова сенсація, яка навіть не новина. За підсумками 2024-го в Україні смертей майже втричі більше, ніж народжень. Рік був ще гіршим за 2023-й.

Усе списують на війну, але тенденція давня. І з чого б їй бути іншою?

Вивезла дітей – погана матір, не вивезла – ще гірша.

Війна й фінансове становище – очевидні причини.

Але суспільний тиск, який переживає зараз українська жінка, – за межами можливого.

Вона зобов'язана бути вічно молодою, доглянутою й красивою.

Має відбутися як особистість і як фахівець, а бути мамою в нашому суспільстві дорівнює бути ніким, навіть якщо мова про багатодітних.

Українська жінка повинна готувати, як шеф-кухар ресторану, й тримати Іnstagram-порядок удома.

Повинна бути фінансово самодостатньою.

Повинна довести, що вона не "донька X", не "дружина Y" і не "коханка Z" і її успіхи – її власна заслуга, а не батька, чоловіка, бойфренда, коханця.

Після народження дитини жінка щодня має демонструвати, що вона – не зіпсований товар, а, як і раніше, – худа, молода, красива, успішна, кар'єрно мотивована.

І, повторюся, до роботи матері, а це тривалий час робота, – нуль суспільної поваги.

Токсичні штампи і стереотипи стосовно матерів сочаться отрутою з кожної соцмережі. Ми в цьому контексті мало в чому відірвалися від решти дикунського концтабору СНГ.

Додайте сюди жахливий брак дитячої інфраструктури – від майданчиків до дитсадків.

У суспільствах, де матір – це другий сорт жінки, самотня матір – "развєдьонка з пріцепом", а діти – фактор роздратування у громадських місцях, не може бути хорошої демографії.

Якщо ми хочемо вижити як нація, потрібно ставати європейським Ізраїлем не тільки у сфері нацбезпеки й оборони. Будувати армію, як в Ізраїлі, й залишатися Росією у ставлення до материнства й дитинства – жодного сенсу немає.

Джерело: Тетяна Даниленко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора