Читаю вже четвертий рік, що Україна ось-ось "розвалиться, замерзне, розпадеться і взагалі згине". І смішно мені стає від цих слів. Україна пережила червоний терор 20-х, масові репресії і Голодомор 30-х, уторгнення фашистів 40-х.
На українців навалювались одне за одним такі нелюдські звірства і муки, таке безмежне горе, такі обурливі несправедливі кари, що неможливо людському розуму і серцю це все осмислити і зрозуміти. Але Україна і її народ вистояли і не дали себе поневолити і знищити. Нікому. Ніколи.
І сьогодні якась жменька алкоголізованих люмпенів із Росії і якийсь плішивий недомірок зі своїми відпускниками, що страждає манією величі і вирішив пограти в завойовника і збирача земель, захотіли стерти з лиця Землі Україну і її народ?
Ось ці недоноски, залишки тих катів, які вдиралися в українські будинки та хати, розстрілювали жінок, дітей, старих, ґвалтували, мучили без розбору всіх підряд, потім морили їх голодом, убивали за хлібні колоски, випалювали вогнем і мечем усе українське, ось ці нелюди, нащадки своїх дідів і прадідів нелюдів, сьогодні там щось ще патякають у бік незалежної України?
Не по Савці свитка. У вас тоді не вийшло, у вас і зараз нічого не вийде. Україну можна залити кров'ю, але Україну не можна поставити на коліна. Ніколи і ні перед ким.
Україна – сталь. Коли глиняна Росія розпадеться на міріади безвісних атомів і сил, Україна буде жити і процвітати. Це факт. Просто змиріться із цим, вороги і дурні.
Джерело: Александр Тверской / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора