Нам не повезло не з Путіним, а із Заходом

Зловив себе на думці, що ніколи не чув про "червоні лінії" Заходу. Про російські чув, про китайські чув, а про Заходу – ніт.

Можливо, якби ці лінії існували, то ситуація була б іншою. У грі про "червоні лінії" виграє той, хто їх озвучує першим. Бо пізніше виходить, що друга сторона перебуває в ситуації або порушити ці лінії, або дотримуватися.

Давайте уявимо, що, наприклад, "червоною лінією" є знищення нашої енергетики. Це ж, бляха-муха, фактично геноцид, атака на мільйони цивільних: жінок, дітей, старих. І от Захід каже Путіну: порушиш цю лінію – дозволимо бити вглиб [Росії]. І Путін обирає – порушити, ну то його ж попередили, це був його вибір.

Або, наприклад, Захід каже: якщо уламки чи БПЛА впаде на нашу територію, почнемо збивати ракети й дрони над територією України. І знову Путін обирає, порушив лінію – отримав відповідь. Хто винен? Путін.

Зрештою, ось ще "червона лінія". Або зупиняєшся й шукаєш миру, або розпочинаємо з Україною переговори про вступ до НАТО. Кожна така лінія ставить Путіна перед вибором. І це набагато краще, ніж коли це робить Путін.

Але, здається, нам не повезло не з Путіним, а із Заходом, який остаточно заплутався, що є його цінностями сьогодні.

Джерело: Політика Андрусіва / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора