0 Київ
Сьогодні побачив новину, яка мене ввела у ступор: у той час, коли фронт буквально кричить про дефіцит боєприпасів, у тилу розгортається жанр абсурдної драми з елементами фарсу. Завод, який виробляє дефіцитні міни, заблокований, готова продукція під арештом як "речові докази", вироків суду ще немає, але директор сидить у СІЗО.
І тут виникає просте запитання: то хто насправді зриває постачання мін на фронт – українські виробники чи ДБР? Давайте розбиратися.
Описана мною ситуація відбувається довкола заводу "Техавіаком". Парадокс у тому, що цей завод росіяни намагалися знищити тричі: танками – під час облоги Чернігова, потім – Shahed і "Кинджалами". Не вийшло.
Цехи власники відбудували за власні кошти й розпочали роботи зі зміцнення обороноздатності. І тепер те, що не добили ракети, дебеерівці намагаються добити через кримінальні справи. Особливо "усміхнула" версія про "фірму-одноденку." Ця теза виглядає особливо кумедно. Підприємство працює із 2019 року на базі легендарної "ЧеЗаРи", має код розробника, сертифікацію, роками робило системи наведення для української бронетехніки. Це не "ФОП із ноутбуком", а верстати, інженери й виробництво повного циклу.
Ну й найголовніше – це ситуація довкола готових корпусів мін. Вони готові. Їх десятки тисяч. І вони зараз не на фронті, а на складах під арештом. Замість того щоб обороняти країну, вони лежать у статусі "речових доказів". До речі, це не перший раз, коли ДБР блокує важливі для оборонки речі. Клістрони ППО, "бронежилети Марченка" – перелік можна продовжувати. Тож завод стоїть, рахунки заблоковані, люди без зарплат.
Ну й тепер "вишенька на торті". То що там із так званими неякісними мінами? А по факту хто сказав, що вони неякісні? Де рішення суду й експертиз? Насправді експертиза, включно з лабораторією СБУ, підтвердила, що вибухівка якісна.
Проблема насправді в іншому – невідповідних детонаторах, які завод не виробляє й не постачає. Звинувачувати в цьому виробника корпусу – це як сварити каністру за поганий бензин.
Компанія відкрита до діалогу й запрошує журналістів. Показує цехи, документи, акти випробувань. Але це, здається, нікому не треба. Головне – зробити кримінальну справу й "повісити зірочку на пагони" й "соплю на груди".
Але якщо цей завод знищать, ми втратимо не лише десятки тисяч мін тут і зараз. Ми втратимо власні технології назавжди. Питання просте: кому це вигідно? Відповідь очевидна – точно не Україні.
Источник: Victor Taran / Facebook
