8 лютого 1918 року більшовицькі банди росіянина Муравйова увірвалися до Києва. У Києві розпочався перший червоний терор.
Унаслідок захоплення розпочалися розстріли мирного населення, священників, держслужбовців і демобілізованих офіцерів колишньої Російської імператорської армії. До речі, останні не захотіли доєднатися до бійців УНР, аби боронити Київ. Їхній аргумент простий – це не наша війна. Не вийшло.
Паралельно розстріляли сотні учасників українського визвольного руху. Серед них генеральний секретар земельних справ УНР Олександр Зарудний, член Центральної Ради УНР Ісак Пугач. Серед офіцерів і генералів – Б. Бобровський, А. Разгон, Я. Сафонов, М. Іванов, Я. Гандзюк. Маріїнський парк був завалений убитими… Їх не було кому ховати.
Пройшло 100 років, і ми бачимо, що росіяни не змінилися. Буча, Ірпінь, Бородянка, Куп'янськ, Херсон. Сотні міст і містечок. Усюди росіяни лишають після себе вбитих і закатованих.
Тож пам’ятаймо: завжди, коли в Україну приходив "русский мир", він ніс смерть і терор. І не має значення, коли це було. 1169-го, 1658-го, 1709-го, 1918-го чи 2022-го.
Дуже добре, що зараз, уперше за 300 років, маємо регулярну армію, яка нищить ворога, відвойовуючи нашу землю. Це єдиний захист від терору "русского мира".
Слава Україні! Слава ЗСУ!
Джерело: Viktor Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора