Українська література – і проза, і поезія – сповнені еротизму, символізму, любові. Любові до життя, до світу, а не тільки плотської. І мова не тільки про лірику Драча й Павличка, оповідання Винниченка, Кобилянської, Коцюбинського, Любченка, Стороженка, Франка, Хоткевича.
Це "сквозна" лінія української літератури нового часу. Навіть Еней Котляревського вже помірно хтивий парубок.
Може, якісь елементи еротизму є і в бароковій добі, але я не спеціаліст. А подивіться малюнки Шевченкових русалок! Це – абсолютна краса! І тут ми говоримо про торжество життя, а не про хіть.
– Так ніхто не кохав!
Раз на тисячу літ…
Анатолій Дімаров: "На коні й під конем". Хм. Насправді фраза "на коні й під конем" означає пройти й через вогонь, і через воду.
Микола Холодний, унікальний український поет. Алкоголік, сторож на баштані.
У наші часи його деякі вірші можуть сприйматися як недоречний чорний гумор. Бо в нас зараз війна. Але він писав то в інші часи:
– От якби стрястись такій біді,
Щоб на нашу хату бомба впала.
Ти б без рук лишилася тоді,
І мене ногами обіймала…
Дмитра Павличка ЦК КПРС звинувачував у порнографії. Реально ж порнографією був сам ЦК КПРС. А Павличко творив шедеври…
Соломія Павличко переклала "Коханця леді Чаттерлей" Лоуренса для журналу "Всесвіт". У тексті було слово "їб...тися". Її запросив на розмову секретар ЦК по ідеології Леонід Макарович Кравчук. У радянській Україні їб...тися було не можна… Соломія Дмитрівна не пішла на компроміс. Роман було надруковано.
А самі прізвища які? Драч! Сосюра! Тичина! Бажан! Жадан!
Джерело: Chepynoga Vitalii / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора