0 Київ
Найближчим часом нас очікує своєрідна мініреволюція в духовно-ідеологічній сфері. Президент Зеленський на зустрічі з радою церков і релігійних організацій заявив, що запропонував Верховній Раді України підтримати урядовий законопроєкт щодо духовної незалежності України.
Законопроєкт у погодженому президентом вигляді гарантує унеможливлення маніпуляцій із Москви православною церквою в Україні. 18 серпня і керівник Офісу президента України Андрій Єрмак написав у своєму Telegram-каналі, що "церква в Україні буде позбавлена московського впливу". Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук також уже анонсував, що законопроєкт про заборону російської церкви в Україні Рада розгляне найближчими днями.
Усе це означає, що відповідний законопроєкт нарешті буде ухвалений українським парламентом. І це явно буде приурочено до Дня Незалежності України.
Оскільки робота над цим законопроєктом продовжувалася аж до останнього часу (профільний парламентський комітет ухвалив його у п'ятницю, 16 серпня, зокрема ухвалена велика кількість поправок і доповнень), я утримаюся від його оцінки. Думаю, що краще це зроблять фахівці в цій сфері.
Зверну увагу лише на деякі принципові моменти.
По-перше, очевидно, що після ухвалення цього законопроєкту УПЦ МП уже не зможе існувати в нинішньому вигляді. Але це не означає, що сама ця церква одномоментно зникне. І в нормативному, і у процедурному плані буде певний перехідний період. І насправді головне завдання полягає не просто в ухваленні цього законопроєкту, а в реальному й ефективному забезпеченні тих трансформаційних процесів, які прописані в цьому законопроєкті.
У цьому контексті треба пам'ятати про нашу традиційну проблему – замало ухвалити закон, треба ще належним чином забезпечити його виконання. У нас, на жаль, дуже часто буква закону не завжди корелює із практикою його застосування.
По-друге, з високою вірогідністю буде масштабний спротив реалізації цього закону – і протестний, і юридичний (оскарження його окремих норм і практики виконання в судах, зокрема в Конституційному Суді України і Європейському суді з прав людини), інформаційно-політичний (проведення інформаційно-політичних кампаній проти заборони УПЦ МП в Україні, за кордоном, зокрема в різних міжнародних організаціях), а також бюрократичний (гальмування й імітація його виконання). І до цього треба готуватися, плануючи відповідні контрзаходи.
По-третє, ухвалення цього закону означає, що українська влада не збирається торгуватися з Росією темою статусу УПЦ МП у процесі майбутніх мирних переговорів. Але майже напевно Росія буде наполягати, що умовою припинення війни має бути відновлення московської церкви в Україні. До цієї проблеми також треба готуватися.
Джерело: Владимир Фесенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
