-2 Київ
Нічим не спровокований напад на Україну в найжорстокіший спосіб доводить, що Росія ніколи не була "нормальною" країною. Швидше ревізіоністською державою, одержимою своїм імперським минулим і параноїдально ображеною на "колективний Захід", який нібито нав'язав свої "правила гри" після перемоги в холодній війні.
Намагаючись стримати агресора, західні держави запровадили санкції проти Росії та багатьох росіян, які або допомагали Путіну в його політиці, або були вигодонабувачами його режиму. У санкційному списку – міністри та депутати, олігархи й особисті друзі Путіна, воєначальники і керівники держкорпорацій. Але є ціла група, яка взагалі уникла західних санкцій.
На жаль, Захід, як і раніше, зосереджений на путінських "пропагандистах" – людях, давно залучених до "гібридних війн", які створюють фейкові новини і поширюють прокремлівські концепції. Зокрема такі постаті, як Володимир Соловйов, ведучий параноїдального токшоу на "Первом канале"; Дмитро Кисельов, директор інформаційного агентства "Россия сегодня"; Маргарита Симоньян, генеральна директорка Russia Today; Ольга Скабєєва, ще одна прокремлівська телевізійна фігура; Марія Захарова, офіційна представниця МЗС.
У міру того, як санкції розширювали, вони торкнулися навіть найнезначніших діячів ЗМІ, таких як Артем Шейнін чи Сергій Брильов. У кількох випадках конфісковували нерухомість, яка належить путінським рупорам: найвідоміші з них – замок пана Соловйова на березі італійського озера Комо та скромна квартира пана Шейніна в Паланзі на литовському узбережжі Балтійського моря.
Але західні санкції, схоже, не беруть до уваги набагато важливіші цілі. Такі люди, як Соловйов, Скабєєва, Шейнін, – безмозкі клоуни, які можуть лише озвучувати якісь думки, зовсім не ними народжені. Ті, хто створював сучасну російську ідеологію та роками її активно розповсюджував, залишаються недоторканими.
Оскільки Путін тепер відкидає фундаментальні правила нинішнього загальноприйнятого світопорядку, я мушу нагадати читачам, хто ж першим запропонував бачення "світу без правил", який виникне, якщо знехтувати інтересами Росії: Сергій Караганов, Федір Лук'янов, Тимофій Бордачов та їхні колеги у Раді із зовнішньої та оборонної політики та дискусійному клубі "Валдай".
Доктор Караганов люто захищав право Росії на зміну пострадянських кордонів; стверджував, що НАТО – це "політична ракова пухлина", мета якої – вбити "здорову" Російську державу; що Україна не має права бути суверенною державою тощо. Ця трійця разом із Дмитром Сусловим, Андрієм Ільницьким, Андрієм Сушенцовим та деякими іншими роками прославляла "поворот Росії на Схід", стверджуючи, що союз Москви з Пекіном покладе край американській перевазі.
Мало того, протягом майже 15 років дискусійний клуб "Валдай" розбещував західних учених і політиків, відправляючи їх до Росії для "наукових дебатів", які завершують щорічними зустрічами із Сергієм Лавровим, Дмитром Медведєвим та Володимиром Путіним.
Нікому із цих "блискучих провидців та мислителів" ніколи не забороняли їздити до Європи, і вони досі є частими гостями західних ЗМІ. Тут я маю процитувати нещодавнє інтерв'ю доктора Караганова The New Statesman, де він стверджує, що спротив України не залишає Росії альтернативи ядерному удару по цій країні, в яку Росія вторглася.
Я додав би, що всі ці люди, які гордо стверджують, що вони справжні автори "доктрини Путіна", навчалися на Заході, тривалий час співпрацювали із західними академічними інститутами і, наскільки мені відомо, зараз намагаються закріпити за собою якісь посади на випадок, якщо зусилля Путіна зазнають краху.
Можна піти ще далі і згадати одного з найяскравіших політтехнологів Росії Петра Щедровицького, покійний батько якого був відомим як ідеолог російського тоталітаризму. Ця мудра людина була близьким помічником Сергія Кирієнка, нині заступником глави адміністрації президента, коли той очолював Російське агентство з атомної енергії. Але в ці дні він мирно живе в Юрмалі, у Латвії, тоді як Росія, яка "піднялася з колін" за його активного сприяння, руйнує українські міста.
Або якщо Марія Захарова зараз під санкціями, то чому б не поглянути на її alma mater, Московський державний університет міжнародних відносин, де його ректор, доктор Анатолій Торкунов і такі професори, як Олексій Подберезкін, роблять усе можливе, щоб перетворити університет на фабрику, що виробляє все більше і більше захаровських випускників, які наполягають на першості Росії та силі сили, а не правил у світовій політиці? Ще раз повторю, що заради "академічної свободи" та "кращого порозуміння" російські "вчені" ніколи не опинялися під жодними західними санкціями – за винятком, я б сказав, найбожевільніших із них, таких як Олександр Дугін.
Підсумовуючи, я б сказав, що російська пропаганда, яка була в центрі уваги протягом багатьох років, виглядає не чим іншим, як трохи зміненим повторенням нової російської реваншистської та експансіоністської антизахідної ідеології, і саме ця ідеологія має насамперед бути під санкціями.
Тих, хто прославляє воєнні досягнення Росії, критикує західні цінності та корумпує західних учених, вихваляє російсько-китайські зв'язки та вітає різні версії "ефективного" авторитарного правління, слід занести до санкційних списків, бо вони несуть відповідальність за страждання українського народу.
Мало того, західні академічні інститути (наприклад, Рада з міжнародних відносин, яка з гордістю є співзасновником журналу "Россия в глобальной политике") мають негайно припинити співпрацю із цими людьми і не допустити, щоб хтось із цих російських "учених" влаштовувався на роботу в західні університети або прихильно цитувався західною пресою. Ці люди вже так багато зробили для створення "ідеальної Росії" – їм не можна дозволяти покидати свою країну тепер, коли їхні мрії нарешті справдилися.
Джерело: The Moscow Times
