Консервація відставання: на 40% повільніше за світ.
Якість економічних інститутів, системи управління, адекватність мотивації перевіряють кризою. 2020 року світовій економіці влаштовали стрес-тест, своєрідну перевірка на вошивість. Сьогодні можна підбити попередні підсумки.
Візьмемо рік до кризи, власне кризовий 2020-й, а також два роки відновлення. Середньорічні темпи зростання світової економіки у цей період становили 2,63%. Ірландія в цей період часу демонструє зростання (2021-й та 2022 рік – прогноз МВФ) у 2,6 раза більше. Країни Азії, що розвиваються, мають темпи зростання на 72,2% вищі від середньосвітових. Це означає, що вони скорочують відставання від світових лідерів і зараз на шляху до статусу країни з високим доходом.
На протилежному полюсі – Білорусь. Вона період 2019–2022 років пройде зі швидкістю в 3,4 раза повільнішою за світову економіку. Система Совок/Держплан у режимі ОМОНоправо передбачувано деградує. Середньорічні темпи зростання України у цей період – 1,58% ВВП. Це на 40% повільніше за світову економіку. Консервація стагнації. І це з урахуванням оптимістичної оцінки МВФ на 2022 рік у 3,6% ВВП, що вище, ніж 2021-го. Тут є ціла низка малореалістичних припущень:
- збереження високих темпів зростання експорту завдяки сприятливій зовнішній кон'юнктурі;
- стрімке зростання приватних інвестицій;
- успіх у реалізації державних інвестиційних проєктів;
- зниження майже на половину інфляції та збереження курсової стабільності;
- прискорення внутрішнього попиту з допомогою суттєвого зростання доходів населення.
Рожеві окуляри під час оцінювання реального стану економіки – не найкращий інструмент. Ставка на анаболічне зростання завдяки мобілізації державної економіки в режимі торгового протекціонізму, фінансової олігополії та управлінського схематозу – це безперспективняк. Україна й далі накопичує втрачені можливості, інвестиційні безнадійності, теоретичні неможливості та ознаки неконкурентоспроможності.
Джерело: Ярослав Романчук / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора