+2 Київ
У боротьбі з корупцією ми знову всім суспільством наступили на одні й ті самі граблі. Ми стали боротися не з корупцією, а з корупціонерами. Різниця в тому, що корупція – це рідина. Ти можеш налити її у склянку, або в графин, або просто на підлогу – вона залюбки прийме будь-яку форму, не змінивши обсягу. Ловити корупціонерів по одному – це просто витягати камінці з озера.
Так, це красиво, коли черговий Гринкевич лежить у трусах на підлозі в наручниках. Суспільство аплодує, Telegram-канали постять новини з емоджі-блискавками, журналісти б'ються за інсайди із суду. Але завтра замість одного Гринкевича буде інший. Озеро не змінить форми, якщо витягнути з нього камінець.
Боротьба з корупцією виглядає інакше. Вона нецікава суспільству. Там немає шоу. Спецназ не виламує нікому дверей. Просто якась звичайна людина з нецікавою посадою задає собі питання: а от, наприклад, як так виходить, що акцизних марок на алкоголь у нас щороку продається Х штук, а пляшок для алкоголю виробляється десь у півтора раза більше? Цифри трішечки не б'ються між собою. А як правило, коли цифри не б'ються, хтось стає більш заможним – і, як правило, незаконно.
Тому в теорії така людина має розібратися в ситуації (може, ми робимо стільки на експорт? Або розбивається при транспортуванні? Або скло масово тріскається при перепаді температур?), після чого зробити розрахунки й запропонувати рішення, як закрити схему. І все це буде відбуватися довго, нудно й абсолютно нецікаво для глядачів. Цифри, доповіді, робочі групи – жодного шоу, жодних вибитих дверей, хіба що в курилку на перерві. Але саме це й буде боротьбою з корупцією. Не з поодиноким корупціонером, чиє місце займе інший, а із системою, яка дає можливість чиновникам і силовикам закривати очі й відкривати гаманці.
Приклад з іншої галузі. Ти приводиш у порт танкер із дизельним пальним, куплений за ціною на біржі, плюс премія, плюс заплатити трейдеру, який його доставить морем. Усі ціни прозорі, усе є в паперах, щодня так розвантажуються й завантажуються тисячі танкерів. Але держава Україна, яка дивиться на тебе суворими очима енергетичного митника, повідомляє тобі, що ніяка біржа тут нікого не цікавить, а розмитнити тебе можуть тільки по тій ціні, яка в нього, митника, вказана на папірчику. Ну або можуть, але ось інший папірчик, і на ньому намальований уже не індикатив, а невеличка сума, котру йому треба передати в доларах США. Тому що він, митник, чудово знає, що ти з твоїм танкером зараз висиш на ідеальній для корупції розтяжці. Або ти платиш офіційно, але за явно завищеним тарифом, котрий з'їдає не тільки твій прибуток, а й бажання займатися бізнесом в Україні, або даєш хабаря, який менший, ніж переплата. Часу в тебе немає, бо кожен зайвий день простою нерозвантаженого танкера в порту вартує тобі від $5 тис. до $15 тис. – на танкер черга, він має працювати й приносити гроші власнику. І ти йдеш і платиш. Бо закон дає митному чиновнику таку владу.
Так, його можна затримати в момент отримання хабаря. Можна крутити йому руки, можна судити й навіть посадити в тюрму. Але наступного дня там буде працювати інший чиновник. І робити він буде те саме. Бо корупціонер змінився, а корупція залишилася.
А можна примусово вирішити на рівні держави, що розмитнення відбувається виключно за ціною на міжнародній біржі. Або середньою ціною на кількох біржах. Ані копійкою дешевше, ані копійкою дорожче. І все. І влада чиновника розчинилася в повітрі. І корупції – принаймні тут, у цьому вузькому питанні – більше не буде. Ще й можна буде скоротити кілька десятків митників, бо роботи з папірцями стало менше. Але це довго, муторно й нецікаво. І без шоу.
Тому не дивуйтеся, коли затримання корупціонерів продовжуватимуться роками й десятиліттями. Камінці не змінять форму озера. Це озеро можна тільки осушити.
Джерело: Юрій Гудименко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
