+2 Київ
Щодо Вовчанська.
1. Паніці – ша! Ніяких катастрофічних подій не відбулося. Росіяни продовжують стратегію розсмикування наших резервів. До запорізького, курахівського, часовоярського й лиманського напрямку вони додали свіжий – вовчанський. Підозрюю, що скоро десь на Сумщині з'явиться наступний. Чому це небезпечно? Бо сили ворога стабільно збільшуються. А наша мобілізація через політичні ігри влади – явно неадекватна рівню загрози.
2. Не підтримую масових криків про зраду через відсутність фортифікацій у зоні прикордонних боїв. Головний рубіж оборони не має бути розміщений упритул до кордону. Але! Правда в тому, що на всьому просторі між кордоном і фортифікаціями мала бути створена смуга забезпечення рубежу оборони. Це мінні поля, протитанкові рови й головне – вогневе ураження цієї смуги. З відомого відео ми бачимо протилежне: русня, не ховаючись, групами по 10–15–30 осіб відкрито шпацерує по Україні. І це – предмет для відповідальності військових.
3. Якби мій підрозділ аеророзвідки під Бахмутом 2023-го побачив такі відкриті групи окупантів – жити їм було б пару хвилин. Чому під Вовчанськом у 2024-му цього не сталося? Відповідь дають масові звернення військових про Mavic і FPV-дрони. Їх банально немає! І це при тому, що уряд виділив на них $1,5 млрд. Президент після цього пообіцяв 1 млн дронів. Прем'єр пізніше відзвітував, що 300 тис. проплачені. А Міноборони повідомляє, що з усіх джерел за цей рік отримали 145 тис. Скільки з них від волонтерів – легко уявити, якщо лише Порошенко передав у війська 15 тис. Цей критичний дефіцит дронів не прикриєш американським Конгресом чи німецьким Бундестагом. Це – вирок українській владі і її балаболам.
4. Чи є предмет для відповідальності військово-цивільної адміністрації? Побачимо, коли ворог підійде до основних фортифікацій. Повідомлення про те, що їх будували фірми-одноденки, дуже насторожують.
5. Чому обурення таке велике? Бо події під Вовчанськом демонструють, що влада так і не зробила висновків із власної безвідповідальної політики перед війною, коли десятки мільярди доларів ішли не на ЗСУ, а в асфальт. Лише в останній рік перед війною туди зарили $13 млрд!
Зараз ЗМІ на прикладі фірми "Автомагістраль-Південь" уже публікують докази, що 10% цих коштів учасники "Великого крадівництва" переводили в готівку для передання нагору. У 2022-му ця злочинна афера була зупинена, гроші пішли на ЗСУ. Але апетити голіковсько-тимошенківських сирот довго не потерпали. Автодор перейменували на Агентство відновлення, яке за минулий і цей рік знову освоює $1,6 млрд! У тому числі – 369 млн на дорогу Харків – Вовчанськ – КПП "Чугунівка", по якій так зручно йдуть російські окупанти. Варто звернути увагу на пріоритети: за два роки війни уряд виділив $1,6 млрд на утримання і ремонт доріг і $1 млрд на фортифікації. Одразу видно, хто ближче до тіла – ЗСУ чи асфальтоукладачі.
Замість висновку – фізика: несуча здатність моста визначається міцністю його найслабішої опори. Це не про гарнізон Вовчанська. Це про гарнізон Печерська.
Джерело: Юрій Луценко / Facebook
