"Рефлекс Земмельвейса". Чому творець системи санітарних норм у медицині закінчив дні в божевільні

До середини XIX століття в пологових клініках Європи смертність породіль була надзвичайно високою через так звану пологову лихоманку, а по суті – зараження крові – сепсис.

Сам термін "пологова лихоманка" підтверджував, що лікарі встановили закономірність: недуга притаманна жінкам, які нещодавно народили. Водночас домашні пологи, які вважали в медичних колах застарілим явищем, виявлялися безпечнішими.

1847 року австрійський лікар-акушер Філіп Ігнац Земмельвейс дійшов висновку, що породіллі заражаються безпосередньо у клініках, переважно там, де поруч розташоване патологоанатомічне відділення.

Фото: pixabay.com

До середини ХІХ століття в колах лікарів не було правил гігієни і санітарних норм. До породіллі могли підійти відразу після розтину померлого, не помивши рук, а лише протерши їх. Земмельвейс звернув увагу на цей факт і заявив, що лікарям необхідно перед маніпуляціями з пацієнткою очищати руки за допомогою антисептика. Як розчин для очищення в той час використовували хлорне вапно. Земмельвейс запропонував занурювати руки в цей розчин перед прийманням пологів.

Після введення цього правила смертність жінок значно скоротилася. Але в широких медичних колах Австрії не бажали визнавати власну недбалість, незнання, помилки і, по суті, провину за смерть породіль. З ученого глузували і вважали його дилетантом, виставляючи божевільним із маячними ідеями.

Директор клініки, у якій працював Земмельвейс, заборонив йому оголошувати позитивну статистику після застосування антисептика і звільнив лікаря з роботи.

Фото: pixabay.com

Земмельвейс до кінця життя відстоював свою думку й описав взаємозв'язок між смертністю й антисанітарією в лікарнях у книзі "Етіологія, сутність та профілактика пологової гарячки". Але за життя він так і залишився гнаним. Свої дні Земмельвейс закінчив у психіатричній клініці, куди його помістили насильно.

Лише 1865 року норм санітарії в медицині почали дотримуватися обов'язково. Прабатьком антисептика часто вважають англійського хірурга Джозефа Лістера, але його систему санітарних норм було сформульовано на 18 років пізніше, ніж теорію Земмельвейса.

У психології і тепер є термін "рефлекс Земмельвейса", що означає заперечення нових даних, які суперечать усталеним традиціям.