Нідерландську піддану, виконавицю екзотичних танців і шпигунку Мату Харі (справжнє ім'я – Маргарета Зелле) 13 лютого 1917 року заарештувала французька розвідка, яка обвинуватила її у шпигунстві на користь Німеччини у воєнний час.
Їй був 41 рік. Стомлена від бурхливого життя жінка спокійно сприймала новий поворот долі. Суд відбувався в закритому режимі. Зелле висунули обвинувачення в переданні противнику відомостей, що призвели до смерті кількох дивізій солдатів. Суд засудив її до страти.
Адвокат намагався оскаржити вирок, але апеляцію було відкинуто. Тоді захист шпигунки придумав план, згідно з яким вона мала заявити про свою вагітність. Оскільки на початку ХХ століття аналізу й діагностики, які на коротких термінах визначають вагітність, не використовували, це могло б значно відтермінувати страту. Але засуджена відмовилася від втілення задуманого.
Кілька місяців вона провела у в'язниці, чекаючи 15 жовтня 1917 року – дня своєї смерті.
Мата Харі зі смиренням прийняла вирок, але не очікувала, що її розстріляють уранці. Коли в камеру прийшла варта, танцівниця щиро обурилася: невже її розстріляють, навіть не нагодувавши сніданком?!
Без сліз, істерик, благань про помилування Мата Харі поснідала, взула туфлі на підборах, одягла ошатне пальто з оксамиту й вирушила під вартою до місця страти.
Тіло танцівниці передали в анатомічний театр, голову – забальзамували і зберегли в архівах Музею анатомії в Парижі. У 2000 році стало відомо, що голову викрали. Де вона зараз, невідомо.
Історики досі сперечаються про значення Мати Харі в політиці. Багато хто вважає, що її участь у шпигунстві перебільшено, а страта була більше показовою. У культурі ж вона стала культовим персонажем, утіливши в танці моду на східний стиль початку ХХ століття і ставши засновницею стриптизу.