+2 Київ
Італійський скрипаль Ніколо Паганіні в дитинстві пережив каталептичну кому. Це спричинило надмірне навантаження під час занять музикою. Батько майбутнього віртуоза, який працював вантажником у порту, помітивши в сина талант, примушував його займатися безперервно цілими днями.
Організм дитини не витримав нестачі кисню і перенапруги, і хлопчик перестав подавати ознаки життя. Батьки вирішили, що він помер, уже стали оплакувати й готуватися до похорону, але майбутній скрипаль незабаром усе-таки отямився.
Фото: pixabay.com
У п'ятирічному віці Паганіні почав вчитися грати на мандоліні, а ще за рік – на скрипці. Слава прийшла до нього у восьмирічному віці, коли він уже створював музику як композитор. Саме за молодих років Паганіні написав більшу частину капричіо, завдяки яким залишив слід у світовій культурі.
Нікколо Паганіні сповідував свободу творчості. Він грав на скрипці не тільки традиційні твори, але й імітував пташиний спів, сміх людей, мукання корови, звучання флейти, труби.
Одного разу молодого музиканта привели на навчання до віртуоза Алессандро Ролло. Той нездужав, і він не хотів нікого приймати. Паганіні в кімнаті поруч зі спальнею вчителя помітив написані ноти, узяв скрипку й почав грати. Це все-таки змусило Ролло вийти до відвідувачів. Коли він побачив, що його концерт виконує дитина, заявив, що вже нічому навчити його не зможе – молодий музикант майстерно володіє інструментом.
Фото: pixabay.com
Нікколо Паганіні любив шокувати публіку: він давав концерти зі скрипкою із двома і навіть з однією струною! Публіці складно було повірити, що людина з плоті та крові може робити таке, а тому багато хто стверджував, що Паганіні продав душу дияволу. Деякі вірили, що, коли музикант грає на скрипці, за його спиною стоїть сам нечистий і водить рукою по струнах Паганіні.
Віртуозу благоволив сам французький імператор Наполеон Бонапарт, а з його сестрами Елізою Бонапарт і Поліною Боргезе в музиканта були романи.
Нікколо Паганіні був членом масонської ложі і навіть написав масонський гімн, який виконав у ложі Великого Сходу Італії. Після смерті скрипаля 27 травня 1840 року єпископ Ніцци заборонив церковне поховання останків музиканта, назвавши його єретиком. Поховання відбулося через 56 років після смерті. Присутні на церемонії запевняли, що мощі музиканта залишалися нетлінними, а коли його поховали, із могили долинали звуки скрипки.
Свій улюблений інструмент – скрипку роботи Гварнері – Паганіні заповів рідному місту, Генуї. Інструмент назвали "Вдовою Паганіні", підкресливши, що вона була його справжньою любов'ю.
