Думаю, українська кров у моєму характері переважує – я не типова білоруска.
Помираючи, батько попросив, щоб партквиток йому у труну поклали. Ідея найкращих, гідних людей зжерла...
Афганістан і Чорнобиль – дві події, які Радянський Союз і поховали.
Кажуть, що того дня, коли про присудження мені премії оголосили, у Мінську все шампанське випили.
Піти за батьківщину помирати – для цього люди таки знайдуться, а от від хабаря відмовитися – набагато складніше, і те саме з російською елітою сталося: випробування сталінським табором вона витримала краще, ніж доларом.
Що в російському казані вариться, не знає ніхто – з-за плечей Путіна ще страшніші фігури визирнути можуть.
-1 Київ
