Події "Венома 2" відбуваються за рік після оригінальної стрічки. Головний герой Едді Брок (Том Гарді) намагається відновити журналістську кар'єру і поступово звикає до необхідності ділити побут із Веномом. Їхнє розмірене, практично сімейне життя перевертає з ніг на голову вбивця-психопат Клетус Кесседі (Вуді Гаррельсон), який дістає у своє розпорядження симбіот Карнажа і тікає з в'язниці після невдалої страти.
В оригіналі стрічка має підзаголовок Let There Be Carnage – буквально "Хай буде різанина". Він же обігрує і ім'я нового симбіота. Однак жодної різанини так і не відбувається. Творці, як і у випадку з першим "Веномом", побоялися поставити фільму дорослий рейтинг і знову перетворили стрічку про кровожерливого інопланетного монстра, який обожнює поїдати людські мізки, на сімейне кіно.
У Штатах "Веном 2" вийшов із рейтингом PG-13, в Україні – 16+. Тому жодної жесті, крові або відкушених голів у кадрі не покажуть: усе стерильно, а кількість сцен, які більш-менш підходять під рейтинг 16+, можна порахувати на пальцях однієї руки. Це засмучує ще й із тієї причини, що надалі "Веном" може повноцінно приєднатися до кіновсесвіту Marvel, а в такому разі Disney уже точно не дозволить показати симбіота в усій красі – моторошного і кровожерливого.
Що стосується акторського складу, то Гарді так само гарний – він фактично витягує на собі весь фільм. А ось неймовірно харизматичного Гаррельсона в ролі психопата було зрадницьки мало. Щойно він намагається перетягнути ковдру на себе, його відразу ж ховають за ширмою Карнажа. Наомі Гарріс упоралася з роллю Крік непогано, але, дивлячись на неї, не покидає відчуття, ніби ви переглядаєте "Піратів Карибського моря" – дуже вже її героїня схожа на Каліпсо, не тільки зовні, але і характером.
Із сюжетом автори теж особливо не морочилися. Фактично, фільм є суцільним фансервісом – на появу Карнажа фанати чекали ще з перших фільмів про "Людину-павука", не кажучи вже про його зіткнення з Веномом. За такою самою схемою знімали "Чужий проти Хижака", "Годзіла проти Конга", "Бетмен проти Супермена" та багато інших стрічок. Звісно, про жодне глибоке розкриття персонажів у такому разі не йдеться.
Кесседі весь фільм такий собі карикатурний Доктор Зло, і навіть любовна лінія його не олюднює. Автори навіщось приділили велику частину хронометражу стражданням коханої Кесседі, водночас до пуття не розкривши їхніх стосунків. Через це в їхню щирість складно повірити, а вже тим паче – співпереживати цим героям. Не рятує персонажа Гаррельсона і раптова драма під кінець стрічки: про неї глядач дізнається тільки зі слів Кесседі – жодної візуальної оповіді. Просто тримайте сумну історію і жалійте антагоніста. Це так не працює.
Не змогли автори "Венома 2" здивувати і графікою (особливо сильно це помітно на тлі "Шан-Чи", який вийшов нещодавно, з його чудовими пейзажами, драконами та іншими міфічними істотами). У "Веномі" бійка двох комп'ютерних моделей має хоч і кращий вигляд, ніж у фіналі "Чорної пантери", але все ще слабенько для фільму Marvel.
Мабуть, єдина причина дивитися цю стрічку – це взаємодія Брока і Венома. Їхні сварки, постійні знущання і підколи варті того, щоб зняти окремий ситком про сімейне життя. Не потрібно жодних Карнажів, сумнівних любовних ліній і комп'ютерної графіки – нехай Брок і Веном базікають один з одним у затишному серіальчику. Їхні стосунки чіпляли й у першій частині, але зараз, коли за стрічку взявся Енді Серкіс (саме йому ми маємо дякувати за приголомшливого Голлума з "Володаря перснів"), вони вийшли на зовсім інший рівень. Це смішно, цікаво, це хочеться дивитися без кінця.
І тільки із цієї причини "Веном 2" не можна назвати поганим фільмом. Незважаючи на погану графіку, відсутність виразного сюжету і прописаних другорядних персонажів, після виходу з кінозалу немає відчуття витраченого марно часу. Він легкий, веселий і зі своїм головним завданням – розважити глядача – справляється. Це чудова комедія, але, на жаль, досить посереднє оповідання про Венома.
P.S.: У фільмі одна сцена після перших титрів. Вона дуже важлива для подальшої долі героя – не пропустіть її.