+13 Київ
Поет Сергій Жадан повідомив, що у вересні вийде книжка віршів Ройтбурда. "Саша любив їх читати в компаніях і при застіллях. Читав натхненно, весело й переконливо", – написав він і розповів історію підготування видання, оформленням якого займається сам.
"Ще чотири роки тому зі стелі музею лилася вода, а на підлозі стояли відра. А тепер це музей всеукраїнського рівня. Все це зробив Саша. І його команда, звичайно. І одесити, які його підтримували", – описав головний редактор "Бабеля" Євген Спірін роль Ройтбурда у збереженні й розвитку Одеського художнього музею.
А креативний директор "Бабеля", письменник Гліб Гусєв нагадав, що в Одесі були не тільки люди, які підтримували Ройтбурда, а й ті, хто намагалися його звільнити. "Мені сумно, що грандіозний український художник Олександр Ройтбурд помер у 59 років – це занадто рано. І мені шкода, що останні роки свого життя грандіозний український художник провів у війні з троглодитами. Сподіваюся, що в цій роботі були радість і захват від перемог", – написав Гусєв.
"Смерть Ройтбурда – це шалено болючий удар по українській Одесі. Це колосальна втрата для української культури. Хоча він був тим, для кого кордони й межі не мали особливого значення. Він умів без кордонів і обмежень", – упевнена ексзаступниця голови Одеської ОДА Зоя Казанжи.
"Такі люди народжуються у кращому разі раз на десятиліття, і зовсім не кожне місто може похвалитися тим, що в ньому з'явилася на світ особистість такого масштабу. Ройтбурд пролетів над Містом як метеор, висвітливши всі його позитивні і непривабливі боки... Він був прапором української, європейської, демократичної, ліберальної Одеси. За це його й ненавиділи совки та імперці – ненавиділи пристрасно, з воістину релігійним запалом", – написав головний редактор видання "Думская" Олег Константинов.
Одеський поет Борис Херсонський розповів, що більшість його книжок проілюстровано живописом і графікою Ройтбурда.
"Він не вписувався в наше місто, яке він нагородив титулом "смт "Одесочка"... Одеса знизувала плечима. Одеса розводила руками, намагалася його обійняти і одразу відштовхувала. Одеса не знайшла місця для презентації його величезного підсумкового каталогу. "Ну чому ти не звалив?" – читалося в її опуклих очах. І мрія смт Одесочки справдилася. Він пішов у місце, в існування якого відчайдушно НЕ вірив", – написав Херсонський.
А ресторатор Сава Лібкін зазначив, що хоча масштаб особистості Ройтбурда "перевершував масштаби міста й країни", для нього художник завжди був і буде символом Одеси – "Одеси талановитої, творчої, іронічної та відкритої".
Шеф-редакторка LB.ua Соня Кошкіна написала, що смерть Ройтбурда для неї – особиста трагедія: вони товаришували багато років, він написав картину для її дочки.
"Ми сперечалися з ним про все, навіть про євреїв і українців, пили по келиху вина, сміялися, пікірувалися й мудрували. Він ніколи не скаржився на свої хвороби. Саню, людино-комето, ти залишив у цьому житті слід... На відміну від лайнотусовки, яка намагалася тебе зжерти", – заявив мер Дніпра Борис Філатов.
Голова благодійного фонду "Корпорація монстрів" Катерина Ножевнікова процитувала вірш Велимира Хлєбникова: "Когда умирают солнца – они гаснут, Когда умирают люди – поют песни". "Все місто співає йому пісню. Тому, хто ніколи не боявся бути таким, яким він є. Тому, хто зміг оживити те, що давно померло. Мені дуже шкода", – написала вона.
"Сиджу в кабінеті, п'ю зелений чай, приходжу до тями: від сну й такої приголомшливої та гіркої новини. Дивлюся на картину Саші. Вона у мене – одна. Його давній подарунок... Горе, горе велике. Смерті – немає!" – написав поет, головний редактор літературного журналу "ШО" Олександр Кабанов.
"Мені пощастило познайомитись із Олександром у рамках "Ініціативи 21 листопада" і слідкувати за його артистичною, менеджерською, публічною діяльністю на тій шанобливій відстані, на якій було очевидно: це великий художник і великий громадянин", – вважає співачка, ексчленкиня правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Олександра Кольцова.
Волонтерка Ірина Солошенко опублікувала фото картини Ройтбурда з назвою "Ранковий чай після війни". За її словами, картину, написану на ящику з-під гранат, було продано на аукціоні 2015 року, вона допомогла волонтерам зібрати необхідні кошти.
Співробітниця Одеського художнього музею Юлія Бердіярова поділилася однією з фотографій із Ройтбурдом. "У кожній щось тепле й рідне. Але чомусь найбільше я люблю це фото. Руки художника, у фарбі, але не з полотен, а зі стін музею. За п'ять хвилин до фотографії директор ходив залами музею із валиком, з любов'ю добираючи колір у тон, фарбував стіни, щоб підготувати другий поверх до виставки. Ми бігали, хвилювалися, піднімалися на другий поверх, а там директор тихо та спокійно фарбує стіну, і у цьому всьому було так багато ніжності, тепла й любові. І я хочу запам'ятати тебе таким, який любив ці стіни, це місто, всіх нас", – попрощалася вона.
"Пішов у засвіти наш яскравий друг, митець і художник Олександр Ройтбурд. Людина з шаленою активною життєвою позицією, гумором, який руйнував байдужість, розумом, що боров невігластво", – написав колишній віцепрем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко.
"Не знав про хворобу, хоча звернув увагу у соцмережах, що Саша помітно схуд. Думав, що вдало сів на якусь дієту. Планував до нього зайти в музей на нову експозицію... У музей зайду обов'язково, хоча буде не просто подолати "порожнечу". Хочу потримати ілюзію того, що це неправда, залишити все як є, просто не телефонувати Саші, це якийсь час працює", – написав галерист Євген Карась.
"Ми бачилися трохи більше ніж місяць тому, я приїхала до нього щодо роботи, він уже був дуже-дуже хворим, але і не думав лягати в лікарню, поки не відкриє нову експозицію музею. Ми ходили залами, обговорювали деталі, і я знімала шматки експозиції, просто на телефон, для пам'яті, як замітки у блокнот. І крадькома фоткала його. Мені було ніяково його знімати, соромно просити позувати, фотки вийшли криві й випадкові, але не знімати я не могла – він був богом цього світу, він його створив і вдихнув у нього життя", – згадує журналістка, історикиня моди і критикиня Зоя Звиняцьковська.
"Помер Саша Ройтбурд. Добрий, геніальний, талановитий, чуйний, людяний, мудрий, чарівний Саша Ройтбурд. Померла людина, яка для мене була одним зі зразків для наслідування. Можуть радіти мерзоти з обласного одеського ОПЗЖ, які воювали проти його призначення на посаду керівника Одеського художнього музею і поливали його чорнухою. У смерті Ройтбурда є і їхня частка участі", – вважає політик Борислав Береза.
"Частина ватної цвілі й далі воює з ним після його смерті у коментарях на Facebook. Так ось, про Ройтбурда пам'ятатимуть, а про цю цвіль – ні", – додав він.
"На його підтримку зібрався найбільший за останні роки мітинг. Унікальна ситуація, коли люди вийшли не за політичні чи економічні вимоги, а на підтримку директора музею", – зазначив депутат Одеської міськради Петро Обухов.
"Колись один друг мені сказав: "Знаєш, як відрізнити генія від просто обдарованої людини? Коли іде геній, на його місце нема кому прийти. Воно просто назавжди залишиться пустим". Ройтбурт був генієм. Нам лишилося лише його пам‘ятати і захищати спадок одного з найяскравіших явищ у новій хвилі українського мистецтва, яку приніс нам розвал СРСР. Наступного Ройтбурда не буде", – написав волонтер, громадський діяч Віталій Дейнега.
"Він був як сонце, яке світить усім і зігріває тих, хто здатен наблизитися. Давайте не боятись жити, бо смерті не уникнути. Давайте щось створювати, що лишиться після того, як не стане наших тіл... Давайте жити так, щоб і про нас писали такі ж некрологи", – підкреслив він і подякував Ройтбурду "за честь бути знайомим і приклад того, як потрібно жити".
