+2 Київ
В авторській програмі засновника інтернет-видання "ГОРДОН" Дмитра Гордона відомий російський режисер й актор Андрій Смирнов розповів про конфлікт у своїй родині через переслідування за радянських часів поетів Бориса Пастернака й Булата Окуджави.
Цькування Пастернака Смирнов назвав "найболючішою точкою в історії сім'ї". Він пояснив, що коли вийшов "Доктор Живаго" й письменнику надали Нобелівську премію, батько Смирнова був першим секретарем московського відділення Спілки письменників і робив доповідь на тому засіданні, де Пастернака виключали зі Спілки письменників.
Майбутньому режисерові було тоді 17 років, він навчався на першому курсі ВДІК і ще не знав, що Пастернак стане його улюбленим поетом, багато віршів якого він знатиме напам'ять.
"Я прийшов у ВДІК комсомольцем. Я був такий "піонерський урядовець". Я був у школі головою ради загону, згодом – головою ради дружини. Це три червоні смужки на рукаві. Але ВДІК дуже сильно допоміг мені стати іншим... Я тільки якраз років у 18 почав розбиратися у віршах Пастернака, які мене абсолютно вразили. І це було болюче місце. Ми про це не говорили вдома", – розповів Смирнов.
Він зазначив, що після закінчення ВДІК його погляди на мистецтво й російську історію сильно змінилися, і в батька, члена партії, це викликало протест. "Але ми любили одне одного. І він – мене, і я його дуже любив", – підкреслив режисер.
"Але був конфлікт через Окуджаву. Булата почали переслідувати за партійною лінією. Це вже після "Білоруського вокзалу". Тому з Булатом у мене був певний зв'язок, повага, я дуже любив його як поета. І я з'ясував, що йому висували якісь претензії у зв'язку з його виступами в Парижі. І на парткомі у Спілці письменників його якось там тероризували, вимагали, щоб він писав... І в підсумку він-таки написав покаянний лист, бо діватися було нікуди. Його задушили. Але я знав, що в одному із засідань брав участь батько... І я приїхав до батька й почав допитувати, що таке. Батько був дуже незадоволеним. І я примудрився зронити таку фразу, сказати: "Тобі що, Пастернака мало?" – розповів Смирнов.
За словами режисера, у батька "просто перекосилося обличчя", і Смирнов злякався за нього, подумавши, що може щось трапитись із серцем.
"І батько сказав таку фразу – я її запам'ятав на все життя: "А тобі не траплялося зробити щось, про що б ти потім шкодував? Ну, ти щасливий хлопець". Я негайно попросив вибачення, я зрозумів, що я ступив туди, куди не можна ступати. І тому, я думаю, що батько до кінця життя страждав від цього й вважав це непоправною помилкою", – резюмував режисер.
Режисер "Білоруського вокзалу" Смирнов: Поки німецький шпигун лежить на головній площі Росії, вона не почне нового, справжнього життя. Читайте повну версію інтерв'ю
Андрій Смирнов народився 12 березня 1941 року в Москві. Син письменника Сергія Сергійовича Смирнова й піаністки Вірджинії (Вергіне) Генріхівни Смирнової. У 1962 році закінчив режисерський факультет ВДІК (майстерня Михайла Ромма). Здобув низку кінопремій як за власні фільми, так і за акторські роботи. У 1971 році зняв фільм "Білоруський вокзал", який було нагороджено Головною премією на I Фестивалі сучасної кінематографії в Карлових Варах 1971 року. У фільмі звучить пісня "Нам нужна одна победа" ("Здесь птицы не поют, деревья не растут…") Булата Окуджави.
Борис Пастернак – поет, письменник і перекладач, один із найвидатніших російських поетів XX століття. У 1955 році завершив роман "Доктор Живаго", за який за три роки його нагородили Нобелівською премією з літератури, після чого Пастернак зазнав цькувань і гонінь із боку радянського уряду й низки колег, у зв'язку з чим він був змушений відмовитися від премії. Помер 1960 року.
