+23 Київ
Загиблій був 31 рік.
"Суспільному" в поліції повідомили, що Волкова загинула приблизно о 16.00 у ДТП. За даними "Новостей Донбасса", журналістка переходила дорогу пішохідним переходом у центрі міста. У цей час поряд сталося зіткнення двох машин – мікроавтобуса і ВАЗ. Удар був такої сили, що один з автомобілів відкинуло в бік Волкової. Унаслідок ДТП загинула вона і водій ВАЗ.
Волкова за кілька годин до ДТП, приблизно о 14.00, написала свій останній пост у Facebook. Вона розповіла, що перебуває в лікарні через пневмонію, але вже почувається краще. "Щодня займаюся з реабілітологом, роблю дихальні вправи і гімнастику. Мене продовжують колоти, капати, дихаю вже самостійно, іноді паморочиться в голові і може не вистачати кисню... Узагалі з тим відсотком ураження легень на відновлення може піти пів року. Але я вірю, що зможу відновитися швидше", – написала журналістка.
Волкова народилася в місті Щастя Луганської області, виросла в Луганську. Закінчила факультет журналістики Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2014 року, коли почалася війна на Донбасі, переїхала з Луганська до Сєвєродонецька. Журналістка в різні роки працювала на каналах ЛОТ і "Суспільне", співпрацювала з "Громадським радіо" і "Новостями Донбасса". Із 2018 року була воєнною кореспонденткою каналів українського державного іномовлення, працювала в гарячих точках Луганської і Донецької областей.
Колеги Волкової з каналу "Freeдом" розповіли, що вона мріяла бути першою українською журналісткою, яка зніме репортаж зі звільненого Луганська.
"Я дуже хочу побачити свій рідний дім, який не бачила з 2014 року, але також я хочу, щоб усі розуміли, яку ціну українці сплачують щодня цієї визвольної боротьби", – говорила вона про свою роботу.
Багато журналістів, військових і політиків, які знали Волкову, присвятили їй некрологи.
"Анастасія Волкова, як же так? Спочивай з миром. Саме ти мала першою зняти репортаж про звільнений Сєвєродонецьк... Співчуття всім, хто тебе знав і любив", – написав у Facebook колишній голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.
"Пам'ятаю, як у 2019-му (чи 2018-му) ми на UATV збирали кореспондентів із регіонів у Києві на пікнік до Дня журналіста, і Настя ділилася своєю не зовсім простою життєвою історією, розповідала, як наполегливо опановувала журналістику, а ще сміялася й обіймала колегу зі Львова зі словами: "Схід і захід разом". Настя так любила свою роботу, життя і свою Луганщину", – написала колишня шеф-редакторка UATV Тетяна Овдієнко.
"Настю Росія позбавила дому двічі. Спочатку окупація Луганська у 2014-му, потім Настя переїхала у Сєвєродонецьк і працювала там до останнього, доки окупанти туди не зайшли. Воєнна кореспондентка, яка не могла не висвітлювати цю війну. Як же сумно від усіх цих втрат", – написала журналістка Крістіна Бердинських.
"Я дивилася її матеріали із самих небезпечних місць – Сєвєродонецька, Лисичанська, Бахмута. Я її про себе називала божевільна, безстрашна дівчина. Настю, дякую за твою роботу", – написала режисерка Анна Цигима.
"Настя була неймовірною. Хорошою, сміливою, і так мріяла повернутися додому, в Луганськ... Не вірю, що пишу ці слова про неї. Вічна пам'ять, Настю", – написала виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
"Це коли ти пройшов горнило війни на сигаретці, а загинув від такої смерті... Хороша, смілива людина, яка мала б ще знімати і знімати. Може, якось уже не війну, а вільний рідний дім. А тут... Дуже несправедливо прийшла смерть. Узагалі, вона останнім часом дуже несправедливо приходить", – написав кореспондент "Радіо Свобода" Мар'ян Кушнір.
