"Мрію повернутися додому". Підліток зі Слатиного Харківської області розповів свою історію музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

"Я мав їхати у школу, але тільки прокинувся – і щось гупнуло. Вікна затремтіли. Спитав у матері, а вона каже: війна почалася. Ми збирали речі, проте було вже пізно. Залишилися", – поділився він спогадами про перші дні повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ в Україну.

Сім'я сховалася в льоху й почула зовні гуркіт – селом ішла колона російських танків, а за ними – машини з постачанням. Тоді ворога знищила українська артилерія, а провізія й обладнання з колони окупантів згодилися місцевим.

"Вони думали, що тут їх будуть із розпростертими руками зустрічати, обіймами і квітами, ніби тут люди чекали на "русский мир". Вони їхали у капцях, настільки були впевнені у цьому. А наші їх розібрали. Ми були раді, коли знайшли їхні сухпаї – нарешті можна було хоч поїсти", – сказав Іван.

За словами підлітка, селище постійно атакували групи диверсантів. Одна із груп обстріляла з мінометів школу, де він навчався, але найстрашнішим було бачити поранення й загибель односельців після ворожої атаки. Зараз Іван живе в безпечнішому місці.

"Мрію, щоб війна закінчилася, і повернутися додому", – зізнався він.