Автор зазначає, що події в Курській області схожі на дії Ізраїлю у війні Судного дня 1973 року. У цій війні Ізраїль із самого початку заскочили зненацька вторгненням як із півночі, так і з півдня у єврейське свято Йом-Кіпур (День спокути, або Судний день). Із Голанських висот його атакували сирійці, а з боку Синайської пустелі – єгиптяни. Араби досягли значного прогресу у своїй кампанії, ідеться в публікації. Після кількох днів великих втрат Ізраїль почав приходити до тями і зупинив наступ загарбників. Але щоб переламати перебіг війни, йому треба було діяти рішуче. Було задумано стратегію перетину Суецького каналу і перенесення бою в Єгипет.
Під сильним артилерійським вогнем, а також під бомбардуваннями й обстрілами єгипетських літаків війська генерала Аріеля Шарона перетнули кордон і почали вторгатися в Єгипет. Коли їхній план почав працювати, єгиптяни й міжнародна спільнота запанікували. Ізраїльтянам удалося знищити єгипетську Третю армію, оскільки вони відрізали її шляхи постачання і наблизилися до Суецу, розповів оглядач The Hill.
У Росії розширення війни до Бєлгорода повторює ранні успіхи ізраїльтян у війні Судного дня, вважає видання. Росіяни не дуже добре справляються з динамічними змінами на полі бою, і їм важко відбиватися від "креативного нового підходу" високо вмотивованих українських солдатів, ідеться у статті. Для зміни перебігу війни може бути досить перенести бойові дії вглиб Росії, як це зробили ізраїльтяни, перейшовши Суецький канал, йдеться у публікації.
Якщо успішний український наступ змусить нелегітимного президента РФ сісти за стіл переговорів, це проб'є "путінський ореол непереможності", зазначають у статті, хоча імідж Путіна і так постраждав через його кампанію проти України, яка затягнулася.
"Хай яким буде результат, український наступ – це сміливий крок, який, як демонструє історія, може бути дуже ефективним, коли йдеться про битву з ворогом і зведення нанівець його стратегії й воєнних досягнень", – пише журналіст The Hill.