+18 Київ
На думку автора, раніше Китай міг собі це дозволити. ВВП Китаю щорічно зростав на 8– 12%, що давало змогу залучати нові кошти. Але за останні десятиліття зростання економіки країни сповільнюється, а рефінансувати старі кредити стає складніше.
"Таке гальмування економіки називається "посадкою". Вона може бути м’якою, без втрати робочих місць та банкрутств, або жорсткою, яка передбачає рецесію та економічну кризу", – ідеться у статті.
Зараз Китаю загрожує лише жорсткий варіант "посадки", оскільки закредитовані компанії скоро мають віддавати набагато більше грошей, ніж надходитиме, пише Мірошниченко.
Він також нагадав, що 2019 року Народний банк КНР провів стрес-тест банківської системи та з'ясував, що якщо річне зростання економіки буде меншим за 4,15% на рік, то половина китайських банків опиниться на межі дефолту.
"Оскільки, за різними оцінками, до 2026 року ріст китайського ВВП впаде до критичних 3–4% на рік, влада вирішила якомога швидше позбутися заборгованості. Цей шлях обіцяє стати болісним", – зазначає автор.
На його думку, сьогодні Китай зіткнувся з багатьма системними проблемами. Зокрема, із неякісними кредитами, експортною залежністю, демографією, слабким внутрішнім попитом, проблемним девелоперським сектором.
"Різке відлучення економіки від фінансування може призвести до низки дефолтів та раптової кризи, яка вдарить по всьому світу", – переконаний Мірошниченко.
