-2 Київ
Нюанс у тому, що бензин та дизельне паливо – це складні хімічні сполуки, відповідність стандарту та нормам безпеки яких у більшості випадків не виявиш на око (колір, запах). Це можна зробити лише у спеціалізованих лабораторіях, які мають відповідне обладнання. Усе ж таки "народні методи" з кип'ятінням палива, пропусканням через фільтрувальний папір або капанням на шкіру дуже умовні. Як тоді уникнути ризиків заправитися фальсифікатом? З'ясуймо.
Золоте правило кожного водія – уникати придорожніх "бочок". Тут ризик підхопити "бодяжний вірус" найвищий. Навіть якщо ваш кум, брат або сват позавчора заправився на такій наливайці й усе нормально. По-перше, це до певного часу. По-друге, когось пронесло, а вам може не пощастити, і тоді – прямий шлях на СТО.
Але й на повноцінній АЗС неякісне паливо також трапляється. Щоб не ускочити в лихо, не пошкодуйте кілька хвилин, щоб переглянути дозвільні документи на заправці (інформацію про завод-постачальника, ліцензії на право роздрібної торгівлі нафтопродуктами, паспорти якості тощо). Уся документація має бути у вільному доступі для споживача. Її відсутність чи небажання показати – чіткий сигнал, що тут краще не заправлятися. Зверніть увагу, чи АЗС видає фіскальні чеки. Раптом ні – це теж тривожний дзвінок. Якщо навіть не доведеш, що ти заправлявся тут.
Зрештою, як показує практика, на "бодязі" ще ніхто й ніколи не зекономив. Якщо постійно заправляєш машину якісним пальним, то від придбання до першого серйозного ремонту встигнеш наїздити 300–400 тис. кілометрів. Якщо двигун регулярно "годувати" низькосортним пальним, він почне "кашляти" вже після першої сотні тисяч пробігу.
Щоб вибрати правильну АЗС для свого авто, треба стежити за перевірками якості пального на ринку. В Україні вже багато років цим займається незалежна організація – Інститут споживчих експертиз. Результати власних досліджень вони оприлюднюють у відкритому доступі. Тому рекомендуємо автомобілістам стежити за ними та робити висновки. Цього року експерти ІСЕ вже встигли перевірити і ДП, і обидві марки бензинів (92-й та 95-й). Повністю звіти про результати цих досліджень можна переглянути на сайті https://www.expertise.in.ua/index.html.
Зрештою, просунутим водіям треба поцікавитися, як у різних АЗС-мережах працює внутрішня система контролю якості нафтопродуктів. Тільки компанії, які дбають про свою репутацію та не опускаються до торгівлі сумнівним паливом, не шкодують на це коштів. Адже йдеться про серйозні капіталовкладення. Наприклад, мережа ОККО щорічно витрачає десятки мільйонів гривень на контроль якості. У складі компанії вже працюють 16 стаціонарних та чотири мобільні лабораторії, які покривають усю територію України. Зрозуміло, що мережа, яка системно інвестує такі кошти в самоконтроль, не пропонуватиме клієнту паливний ерзац.
