Позафракційний народний депутат України Вадим Новинський закликав не допустити радикального перегляду історії Другої світової війни та перемоги над нацизмом. Про це він написав 11 лютого у статті "Про історичну пам'ять і насильство над історією" для видання "Апостроф".
Оцінюючи сучасну політику української влади щодо історії ХХ століття, парламентарій звернув увагу на те, що її вибудовували за принципом "вікна Овертона", "поступового розширення меж допустимого аж до тотального заперечення всього того, що раніше здавалося священним, вічним, істинним".
Новинський вважає, що це – цілеспрямована політика в логіці пропагандистської кампанії, щоб "піддати сумніву, а потім висміяти, довести до абсурду той подвиг, який здійснили народи колишнього СРСР у боротьбі з нацизмом під час Великої Вітчизняної війни".
"Цю картину починає просувати Інститут національної пам'яті, що дістав неформальний статус міністерства історії, який визначає лінію обов'язкової поведінки всім державним і бюджетним установам. І ось на цьому тлі в західних областях України ухвалюють рішення про демонтаж пам'ятників радянським воїнам. Починається шельмування героїв. У Києві радикали намагаються домогтися ексгумації визволителя української столиці генерала [Миколи] Ватутіна, знищення пам'ятника та могили, і попутно перейменовують проспект його імені – на честь гауптмана Шухевича (головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича. – "ГОРДОН"). І ми вже не помічаємо того, як вузькорегіональний – галицький – погляд на наше минуле, на пантеон героїв тощо стає загальноприйнятим і загальновизнаним", – написав політик.
Новинський закликав не просто захищати історію, а "переходити в ідеологічний наступ проти спроб фальсифікації історії, її ревізії та переписування".
"Українська історія постає без чотирьох українських фронтів – які не є українськими за етнічним складом, а звільняють Україну, а пізніше – Східну Європу. Зате з УПА та з дивізією СС "Галичина". Нашу історію ретельно очищають від Корсунь-Шевченківської, Умансько-Ботошанської, Львівсько-Сандомирської операцій, але зате найвизначнішою подією періоду Другої світової пропонують вважати п'ятиденне існування Української держави на чолі з Ярославом Стецьком. Із пантеону національних героїв намагаються прибрати Черняховського, Рибалка, Тимошенка, Єременка, Малиновського, Гречка, Валю Котика й Олега Кошового – і внести туди Паліїва, Шухевича, Клячківського, Бандеру, Мельника. Причому цей процес відбувається доволі агресивно, напористо, з усім набором пропагандистської атрибутики", – констатував автор.
Він розкритикував останні висловлювання президента України Володимира Зеленського під час його виступу в Освенцімі, вказуючи, що "президент потрапив в ідеологічну пастку" і "його підставляє його ж оточення".
26 січня Зеленський, виступаючи у Польщі з нагоди 75-ї річниці визволення в'язнів концентраційного табору Аушвіц-Біркенау, заявив: "Ми ніколи не забудемо [українця] Ігоря Побірченка, командира танку Т-34, який разом зі своїм екіпажем першими розбив браму Аушвіца. І всіх солдатів ударного батальйону 100-ї Львівської дивізії, які ввійшли до Аушвіца під керівництвом полтавця єврейського походження Анатолія Шапіро, та які разом із бійцями 322-ї дивізії 1-го Українського фронту визволяли табір“.